Чорнобривці--мої українці, Божі квіти з забутих часів. В нас отрути налито по вінця, щоб дух волі повік онімів. Ми затоптані в зраді й огуді і віднесені вітром життя,-- призабули,мабуть,що ми--люди й філософія є в нас своя. Та куди б не припали,там знову ми із зерня свого ростимо, На Купала,на свято Покрови Ворогам всім на зло цвітемо! Не лякає мороз нас осінній, І не вимиють зливи рясні Прикорінене наше насіння На своїй благодатній землі. Чорнобривці--мої українці, Божі квіти з забутих часів,-- Зацвітайте,зимі не коріться, щоб наш голос криштально дзвенів.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1752 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
