Хіба ж я винен

Хіба ж я винен…

Хіба ж я винен,що родився на селі,

Що Бог уклав у руки плуга.

Що рід мій -- солов*ї та журавлі

Та ще коня тримаю я за друга.

Хіба ж я винен,що земля для мене мати,

А хліб святий – це батька доброта…

Я чесно жив,не змурував палати.

Моя садиба в сонці – золота.

Хіба ж я винен,що державні люди

З давен прадавніх і до тепер

Село ножем безжально, в груди…

Хіба ж я винен,що і досі ще не вмер.

Хіба ж я винен,що природа схильна

Кохать по  справжньому своїх дітей.

Хіба ж я винен,що людина сильна,

Лиш та,в якої не повітря,а любов

                                       виплескує з грудей.