Коментувати також можна з та

Пт, 07/08/20, 23:10
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [977]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [130]
Аудіовірші [49]
Українцям [2485]
Вірш-пісня [525]
Вірші про Україну [1402]
Вірші про рідний край [765]
Вірші про мову [162]
Збірки поезії, поеми [111]
Абетка [22]
Акровірш [31]
Байка [87]
Загадки [15]
Верлібр [141]
Елегія [50]
Історичні вірші [279]
Вірш-усмішка [965]
Вірші про сім'ю [385]
Вірші про рідню [138]
Вірші про жінок [646]
Вірші про чоловіків [101]
Вірші про військових, армію [186]
Вірші про Перемогу, війну [306]
Вірші про кохання [3188]
Вірші про друзів [706]
Вірш-казка [128]
Казка (проза) [26]
Проза для та про дітей [18]
Вірші для дітей [312]
Вірші про дитинство [318]
Вірші про навчання [56]
Вірші про професію [78]
Вірші про eмiгрантів [144]
Вірші в перекладі [617]
Вірші про свята [193]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1171]
Вірш-тост, вірш-привітання [91]
Для мене поезія - це [185]
Поети [265]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [22]
Релігія [271]
Щастя - ... [558]
Жінка - ... [250]
Життя... [3860]
Філософам [1244]
Громадянину [821]
Метафізика [142]
Опитування для Вас:
Сторінка "ПОЕЗІЯ та ПРОЗА" завантажувалась:
Всего ответов: 214

І як без статистики?
ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Українцям
 

поезіія.Істини іскрини для людини.Воло
Хочеш вір, хоч не вір
в Нато краще ніж в Сибір

Швидко плине час чи ні
летять чи йдуть повільно дні
а ми розумні чи дурні
рахуємо літа земні

Рахувать так рахувать
але тільки не брехать
хотілось би всю правду знать
так де ж її чистеньку брать

Двадцяте століття, оте що пройшло
для нас українців найгірше було
десятки мільйонів загиблих взяло
імперська Росія зробила це зло

Чи то війна велась імперська
чи та що звалась партизанська
Ісманська, Польська чи Японська
Корейська, Афганська та Фінська
а кров лилась там українська

А ще були голодомори
штучні і не зовсім твори
катів-вождів і ці потвори
що домоглись собі покори
та знищили народу гори
нас українців – за що кікімори
і вас не мучили докори
ще й не отримали гомори.

Крім цього рабство явне мали
нас до сибіру відправляли
ми там метали добували
деревину заготовляли
заводи різні будували
цілинні землі підіймали
канали всякі проривали
та часто там і померали
а нашу смерть не рахували
і геноцид ввесь приховали

Як би ж ми документи малив
то посіпаки б не кричали
в намордниках російських звали
як би ми в Нато не вступали
щоб вони можливість мали
та до Сибіру нас загнали
і ми там ріки повертали

В.Назаренко
2007р.

Навіщо так

Всі напевно добре знають
Що лиш могутні виживають
І все на цьому світі мають
Тому в добрі і процвітають.
Слабкі ж здебільшого страждають
І долю злую проклинають
А мудрість стійко зневажають
На чудо лиш надію мають
Та бога в поміч призивають
Ще й вірою себе втішають
І все брехнею покривають
Горілку пити полюбляють
Та цигарковий дим вдихають
Або наркотики вживають
Та цим собі життя кінчають
Й це при тім,що добре знають
На них постійно заробляють
Та їх свободу утискають
Життя умисно затрудняють
Та цим багатство наживають
А їхнє горе зневажають.
Або так
Життя на злі базується,
Живе живим годується,
Та за своє піклується,
За гроші все купується,
Жадоба культивується,
Безмежно провокується
І до нестями дується,
Загарбать все готується,
Постійно цим турбується,
Лиш на своє милується,
Похвалами шанується
І це не критикується,
Та з часом все плюндрується,
І смертю нівелюеться.
Чи так?
Завжди хотілося мені
Пізнати істини одні
Життя – буття у наші дні
І тільки правду, без брехні
Та чи можливо це, чи ні
Що як ці прагнення дурні
І втрачу цінності земні
Ради непотреби і фігні
Бо речі є більш значні
Не опинитися в багні
Не залишитися на дні
Не влипнути в діла брудні
А забезпечить для рідні
Належний рівень зарплатні
Стримати процеси руйнівні
Здоров’я й розуму страшні
Без мук в життєвому вогні
Зробить обов’язки земні
Сповна проживши свої дні
І смерть прийняти увісні
Можливо так
Життя по всякому триває
Кожен в ньому своє має
Завжди на більше зазіхає
Але по різному буває
Бо з часом хтось своє втрачає
А інший щось собі придбає
Якщо невдача не спіткає
То власність стрімко прибуває
Значних розмірів набуває
І це ніхто не припиняє
А успіхом життя вважає
Та щастя в цьому лиш шукає
І іншого не помічає
Жити в клопотах звикає
Та скрізь жадобу проявляє
Принизить інших полюбляє
Себе ж постійно вихваляє
І все на інших заробляє
Бо це за правило вважає
Але не вічно так буває
В кінці кінців усе втрачає
Або все просто набридає
І вічно щось не вистачає
Отак життя все проминає
Нічого кращого не має
Але й по іншому буває
Багато хто наполягає
Життя ж по всякому триває
Та все ж свою властивість має
Без боротьби воно згасає
Хто бориться – той виживає
Та й боротьби без життя не буває.

А якщо так

Якщо ще раз не повезло
І діється все як на зло
Та ще й нещастя приповзло
Спокійно розбери все зло

Чому ще раз не повезло
Чому все діється на зло
Чому нещастя приповзло
Навчись не допускати зло

І не надійтесь щоб повезло
Нічого не роби на зло
А як нещастя приповзло
Кріпись і переможеш зло

Нікому ще не повезло
Назавжди подолати зло
І щоб воно не приповзло
Забудь за нього як за зло

А краще так

Мир та любов пізнавайте
Мир та любов шукайте
А як знайшли тримайте
І впевнено розмножайте
Кому потрібно віддавайте
Та задоволення цим майте
Але реальність не втрачайте
Спроможність свою піднімайте
Працею труднощі долайте
Достатньо статків заробляйте
Все в міру сил своїх тримайте
Своїх дітей цьому навчайте
Себе та інших поважайте
Насамперед скрізь спокій майте
Та часу без толку не гайте
На користь завжди витрачайте
З дурістю вчасно поривайте
Неторопіться і не зівайте
В роботі якість поважайте
Та сили свої зберігайте
І за здоровя не забувайте
На задоволення його не міняйте
В міру можливостей поступайте
А розум ясний не втрачайте
Без нього нічого не сприймайте
Всі дії з совістю звіряйте
Та гідність вчасно з захищайте
Так буде вірно, так тримайте
В. Назаренко
2007р.

Не там свині в Україні

Не буде ладу в Україні,
Бо владу захопили свині:
У них порядки дикі й дивні –
Знущатися з народу схильні,
Неначе від закону вільні,
Бо думають вони єдині
Відповідати не повинні
За свої дії примітивні
Здебільшого завжди злочинні,
Спрямовані на зло людині.
Від совісті і честі вільні
Садизму ознаки ймовірні,
А може просто божевільні,
Надії їхні примітивні,
Що всі терпіти це повинні –
Свавілля і безкінечні злидні,
Брехню й обіцянки огидні,
Зажерливі хапки невпинні,
Та не зароблені зарплати дивні,-
Обдертого народу гривні.
Куди ж тікати будуть винні
Як кінчиться терпець в країні?
Хіба це вперше в Україні
І знову йде до цього нині…
Треба зарадить злій годині
Хто, як не ми діять повинні,
Щоб своє місце знали свині

В.І. Назаренко
2007р.

Не бог, створив нас сатана

Якщо уважно поглядіти
Та по ділах все оцінити
Неважко буде зрозуміти
Які ми в біса божі діти
Бо схильні більше зло творити
Та що завгодно накоїти
І навіть цілий світ згубити,
Щоб більше статків захопити,
Свою жадобу вдовольнити
Чи хазяйнам так прислужити.
Та неможливо це зробити
Жадоби прірву затулити
Вже можна висновок відкрити,
Що сатани ми певно діти
Бажаєм всим заволодіти ,
На своє благо все скорити,
Живем на світі як бандити,
Брехню заставили служити,
Щоб ближніх з користю дурити ,
На себе змусить їх робити
І щоб від цього багатіти.
Останнє з них все обідрати ,
Та їхнє лихо шанувати,
Знущаючись в біді тримати,
Гординю власну підіймати,
Та злісні плани виробляти
Церкви для здирства будувати,
На вид багатства виставляти,
Брехню в газетах друкувати,
По радіо передавати
Та на екранах позувати,
Без обліку жінок міняти,
А діток рідних покидати,
За себе лиш постійно дбати,
На інших так просто начхати,-
Ну як тут боже щось пізнати
Подобу божу відшукати
Чи божий образ відібрити?
Не треба часу марнувати,
А просто чесно всім сказати:
Якщо могли Христа розп’яти
То що тут думати-гадати.
Як прйде знов можуть розп’яти
А правду добре приховати.
Не треба всім про це щось знати,
Так буде краще керувати
Та свою шкуру захищати
На цьому все, треба кінчати,
Щоб ще чогось не розгадати
Та злу підстави не давати
Зайвий раз торжествувати
По світу вільно погуляти

В. Назаренко
19.04.08

Що бажаєм, а що маєм

Час минає день за днем
Сонце світить ,ми живем
Бачим, чуєм,пізнаєм.
Дбайливий пошук скрізь ведем
Талантів, геніїв шукаєм
За сім літ праці дещо маєм
Чимало творів випускаєм
Нажаль постійно відчуваєм
Підтримки владної не маєм
Її постійно скрізь шукаєм
Дику культуру не сприймаєм
Всі біди лиш від неї знаєм
В державі нашій відмічаєм
І виправить цей стан бажоєм
Лиш цю доктрину висуваєм
У творах наших розвиваєм
Мистецтва користь висвітляєм
Та успіху з цього чекаєм
Надрукувати поспішаєм
Але можливості не маєм
Хоч всі шляхи завжди шукаєм
Та проти дію відчуваєм
І читачів не досягаєм
На жаль це так, маєм що маєм

В.Назаренко

Не будь дурним

Хай ти будеш хоч який
П’єш спиртне то вже дурний
Куриш, дихаєш димком
То ж являєшся дурком
Травиш себе наркотою
Здохнеш дурнем, чорт з тобою
Може краще схаменешся
І від дурі відмахнешся
Не вживай ти цю заразу
Зіпсуєш життя відразу
На гачок цей попадешся
Не крутись, не відірвешся
Наркотою заразився
Все одно що сам сказився
Після цього не поймеш
Як всі гроші віддаєш
Ти тоді вже не людина
Непотрібна всім тварина
Якщо розуму не маєш
Сам живи собі як знаєш
Над ріднею не знущайся
Сам собі тихенько майся
Будеш проклятий всіма
Виходу звідсіль нема
Пристановище в гробу
Спинить цю твою ганьбу

В.Назаренко
07.08.

Не визнані гріхи.

В житті все відбувається.
Постійно щось міняється.
Не все добром кінчається.
Бо злом більш поглинається.
А зло гріхом вважається.
За гріх пеклом карається.
Віками проклинається.
Хоч винний і покається.
Провина залишається.
Нізащо не змивається.
Хоч довго відмивається.
Ніде гріх не дівається.
Ганьбою покривається.
На цьому не кінчається.
Як треба все згадається.
Бо гріх не забувається.
Найбільшим гріх являється.
Коли дітей кидається.
Не винних так карається.
Таке вже не прощається.
Серед людей трапляється.
Нерідко відбувається.
Належно не карається.
Гріхом не називається.
Про совість не згадається.
Над нею всяк знущається.
У пеклі пригадається.
Належне отримається.
Прокляття не змивається.
Гріхом також являється.
Хто з себе всяк знущається.
Здоров’я підривається.
Та розум ввесь втрачається.
Коли спиртне вживається.
Або як дим вдихається.
Наркотик полюбляється.
Чи погань поїдається.
Та нею ж запивається.
А смак в ній підробляється.
Всіляко прикрашається.
Тому всіма сприймається.
За смак все прославляється.
І всяк тут помиляється.
Коли це все вживається.
Здоров’я так втрачається.
І більш не повертається.
Хворобою вінчається.
Та смертю це кінчається.
І гріх цим завершається.
Ось так за це карається.
Природа все ж старається.
Пожити намагається.
Та дурість не кінчається.
Все штучне виробляється.
Без сумніву ковтається.
Хвороба так з’являється.
Лікуватись намагається.
Пілюлями годується.
Уколами шпигається.
Причина ігнорується.
Бо бізнес тут ґрунтується.
Грошима все цінується.
За них лиш всяк піклується.
Їх видерти силкується.
Над хворими хизується.
У здирстві практикується.
За совість не хвилюється.
Як здерти більш піклується.
Все інше ігнорується.
Ніщо не гарантується.
Відповідальність декорується.
Ця дикість культивується.
Ніхто вже не дивується.

Хтось гірко помиляється .
Що перший гріх спускається.
.Цей гріх не поважається.
Достатньо не сприймається.
Постійно потурається.
Ось так все відбувається.
Природа зневажається.
Ніхто в цьому не кається.
Мінятись не збирається.
Погано це кінчається.
Назад не повертається.
Бажання не міняється.
Все звичне залишається.
Хтось в рай не повертається.
Можливість така гається.
І шлях до цього знається.
Реальність не вітається.
Та дурно все втрачається.
Ніхто не прислухається.

25.10.08. В. Назаренко.

Скажи Україно.
Чому віками ти гнобилась.
Чому як бидло всім корилась.
Чому держава не творилась.
Чому між всякими ділилась.
Чому у рабстві опинилась.
Чому ти голодом морилась.
Чому у війнах завжди билась.
Чому для інших прислужилась.
Чому сама не боронилась.
Чому з народу всяк глумилась.
Чому така не знадобилася.
Чому народом не любилась.
Чому для щастя не годилась.
Чому із дурістю здружилась.
Чому успішно не трудилась.
Чому хворобам підкорилась.
Чому багатством не покрилась.
Чому надія не здійснилась.
Чому ти знов занапастилась.
Чому й за що не благословилась.
Чому чортякам підкорилась.
Чому з сколотою змирилась.
Чому нікчемами вершилась.
Чому народ звести врядилась.
Чому перемагати не навчилась.
Чому без совісті вродилась.
Чому брехати пристрастилась.
Чому без честі опинилась.
Чому не розумом світилась.
Чому із дикістю змирилась.
Чому культура не розвилась.
Чому повадка свинства вкоренилась
Чому ти ще не спохватилась.
Чому ти жити не навчилась.
Чому добром не наситилась.
Чому мораль не утвердилась.
Чому талантом не розкрилась.
Чому не рідко ти ганьбилась.
Чому й навіщо не змінилась.
Чому? Дивись щоб не спізнилась.
15.12.08. В. Назаренко.

Найкращі побажання ближньому.
Щоб завжди хотілось, моглось і творилось.
Щоб добре жилось та в усьому щастилось.
Щоб тільки любилось, сміялось, раділось.
Щоб щастя родилось, росло, веселилось..
Життя щоб цікаве повік не скінчилось.
Щасливим коханням довічно живилось.
Щоб легко було, все що треба з’явилось.
Щоб добре здоров’я нікуди не ділось.
Щоб славою знатною все освятилось.
Щоб мудрість була і все нею вершилось.
Щоб тільки на цьому все в тебе рядилось.
Ніколи, ніде і ніяк не змінилось.

28.12.08. В. Назаренко

Невже це свято Новий рік.

Давно уже не перший рік.
Всі зустрічають новий рік.
Хтось же придумав цей відлік.
Від самодурства так нарік.
Як рахувати кожен рік.
Ще й святкувати заставив повік.
Чому й навіщо не нарік.
Не все так ясно вік у вік.
Куди ж подівся старий рік.
Не видно, не чути, невже десь утік.
Шукали, гукали, пропав десь навік.
І сонце, й земля не гайнули у бік.
Проблеми й бажання не зникли навік.
Чому ж радіють в новий рік.
Та зустрічають його вік у вік.
До чого вітання оці хтось нарік.
Навіщо святкують оце все повік.
Стріляють, кричать, гомонять в кожен бік.
Вітають, бажають добра кожен рік.
Що ж мають від цього-загадка навік.
Одні терплять збитки, бо грошей відтік.
А інші прибутки рахують одвік.
І мають доходи такі рік у рік.
Вони ж і радіють, бо грошей притік.
Для них це свято новий рік.
А іншим похмілля і збитків потік.
І де він взявся оцей новий рік?

01.01.09. В. Назаренко.

І хто його знає.

Успіх труднощі долає.
Щастя долю обирає.
Вдача гроші заробляє.
Кому везе, той все це має.
А як все мати дідько знає.
Бо він усе розподіляє.
Хтось бажає, інший має.
Той хто має, ще бажає.
Бо йому не вистачає.
Він одне лиш чітко знає.
Що вічно ще чогось бажає
Слово « досить» не сприймає.
Навіть чути не бажає.
В усьому вигоди шукає.
Ніколи спокою не знає.
Його жадоба доконає.
Тому й дочасно помирає.
І це все дідько підсилає.
По благодаті виділяє.
Не в міру явно відсипає.
І так у всьому поступає.
Здебільше розум відбирає.
І всяк від цього потерпає.
Бо так він долю підміняє.
Брехню в науку підсуває.
Трудитись тяжко заставляє.
Різні помилки надсилає.
Труднощами скрізь лякає.
Творити бридоту заставляє.
Курити, пити умовляє.
Наркотиками ублажняє
Потім хвороби надсилає.
І з нас сміятись полюбляє.
Також нікчемами вважає.
По тюрмам різним розсилає.
Садистські звички не міняє.
Так задоволення приймає.
Йому приємно, так бажає.
Ось як із нами поступає.
Бо таку природу має.
Завжди знущатись полюбляє.
Своїх агентів підсилає.
В начальство вчасно підсуває.
А через них все витворяє.
Постійно спокій відбирає.
Все на лад свій підкоряє.
Його ніхто не подолає.
Можливостей таких не має.
То ж кожен просить і благає.
Полегшити життя бажає.
І сам того не відчуває.
З ким і навіщо справу має.
.Чиї бажання вдовольняє.
А потім з того потерпає.
Не зовсім те чого чекає.
Життя прекрасне проминає.
Душа добротна пропадає.
А дідько знай собі гуляє.
Та нові жертви обирає.
Таке життя по вік триває.
Як щось змінити ніхто не знає.
Тому це так завжди буває.
А хто ж за все відповідає.
Один лиш дідько певно знає.
Та нам цього не сповідає.
Бо таку натуру має.

31.01.09. В. Назаренко.

Гімн України.
Буде жити Україна.
І слава героям.
Бо це наша і єдина
Непохитна воля..

Сила, спокій і могутність.
В єдності народу.
В цьому маєм свою мудрість.
І божу природу.

Буде щастям оповитий.
Наш народ славетний.
Бо талантами розвитий.,
Працею конкретний.
А щедрими врожаями.
Зможем процвітати.
Будем всі багатіями.
І здоров’я мати.

Стане здатна промисловість.
Все задовольняти.
Нашу велич і спроможність.
Зможем відстояти.

2.02.09. В. Назаренко.

Оце такої.

Я тобою заразився.
Мабуть в мене біс вселився. На Україні.
І не знає мови.
Чи я з місяця звалився.
Десь всередині змінився.
Майже трішечки збісився.
Бо тобою покорився.
Не до жарту захопився.
І на тебе лиш дивився.
Поблизу завжди крутився.
І не жди щоб відчепився.
Бач до чого докотився.
Дочекався чи дожився.
Наче світ перемінився.
Ось так спокою лишився.
Це ж я попросту влюбився.
Своїй долі покорився.
Та з а щастям відрядився.
Певно, що свого добився.

16.02.09. В. Назаренко.

Мова.

Хто живе на Україні.
І не знає мови
Той тупий, бо розум міні.
На рівні корови.

07.02.09. В. Назаренко.

Без успіху у небуття.

Породжений самим життям.
Надіям, мріям здобуттям.
Як подарунок почуттям.
Постійний успіх з набуттям.
Та перемоги відчуттям.
Вкрай необхідний всім життям.
Дається тільки здобуттям.
Та розумовим прикриттям.
І без гарантії буттям.
Ще й ризик маєм побиттям.
Або єхидним співчуттям.
Тут не відбутися ниттям.
Або відвертим каяттям.
Такі реалії життя.
Без успіху у небуття.

29.04.09. В. Назаренко.

Не пізнати дивосвіт.

Світ чудесний і прекрасний.
Світ жахливий і пропасний.
Чорний, білий і ненасний. .
Голубий , зелений, ясний.
Де ж ти взявся величезний.
Чи родився широчезний.
Чи створився глибочезний.
Чи розвився височезний.
Чудом виник довжелезний.
Звідки розум неосяжний.
І навіщо ти безмежний.
Для яких ти діл належний.
Як пізнати тебе прилежний.
Правду й правду дивовижний.
Істину про все вельможний.
Просто так на все спроможний.
Зрозуміти все поважний.
Та я знаю не проглядний.
Не можливо це огрядний.
Твоя історія придатний.
Не фіксувалась ненаглядний.
І маєш факт не благодатний.
Що знати тебе не видатний.
Не маєм змоги на все здатний.
Брехні ж про тебе непізнаний.
Не хочу чути невблаганний.

9.03.09. В. Назаренко.

Якби наука схаменулась.

Навіщо наука людям знадобилась.
Чому в ній потреба немовби з’явилась.
Можливо що користь від неї зробилась.
Проблема життя суттєво спростилась.
Ні, панацея до нас не спустилась.
Проблеми не зникли, загроза згустилась.
Життю взагалі на планеті з’явилась.
Від горе-науки цієї прибилась.
Жадоба не зникла, ще більше розвилась.
Науку служити для себе зловчилась.
Сюди ж і брехня залюбки підключилась.
Злодійства практика відкрилась.
Від цього біда з них у світі зчинилась
І шляху нема, щоб вона припинилась.
Хвороб і наркотиків прірва з’явилась.
Від штучних процесів вона спричинилась.
В процесі обробки вся їжа змінилась.
По всюди хімія втулилась.
Природа цим занапастилась.
Здоров’я сила похилилась.
Від штучної їжі статура змінилась.
Свідомість напевне від цього ж затьмилась.
Та негараздам підкорилась.
А в школах дітвора томилась.
Непотріб вчити заморилась.
Здоров’я ніпрощо лишилась.
І в ВУЗах також з цим зустрілась.
Від чого й з розумом простилась.
Життям не так розпорядилась.
Чого бажала не добилась.
Ось так наукою покрилась.
На жаль в свій час не спохватилась.
Порвати з брехнею якось не рішилась.
Можливо б краще життя вдовольнилась.
Та декому все ж ця наука вмінилась.
В житті підсобила, талантом розвилась.
Багатство здобула і славою вкрилась.
Дарма що злодійством для інших явилась.
Та марнотратством підкорилась.
Чомусь за космос причепилась.
Хоч би під ноги подивилась.
Ділам земним би знадобилась.
Не для розбещення б творилась.
Та з жиру більше не бісились.
А на проблемах зупинилась.
На користь людству потрудилась.
Та за добро завжди цінилась.
А від брехні відсторонилась.
Та марнославству не корилась.
І марнотратством не кормилась.
Навік з природою здружилась.
Для всіх добром завжди явилась.
За це була б благословилась.

25.03.09. В. Назаренко.

Всім про вибори.
« таємна сповідь»

Брехню кажим, брехню смажим
Щоб дурні ковтали.
Правду знаєм, приховаєм.
Щоб вигоду мали.
Підлі морди прикрашаєм.
Щоб і не пізнали.
Честь і совість позичаєм.
Розуму дістали.
Все найкраще обіцяєм.
Щоб знову обрали.
Бо ми впевнені і знаєм.
Ще не все покрали.
Україну доконаєм.
Лиш би владу дали.
Всіх як вимруть, поховаєм.
Так розрахували.
04.04.09. В. Назаренко.

Кому що.

Світ красою хизував.
Синім небо видавав.
Сонцем ясним процвітав.
Тепло і світло дарував.

Життя – буття стимулював.
А я поле своє дискував.
Трактором, який бурчав.
Довкілля тишу дратував.
Увагу певно привертав.
Фазан на поле завітав.
Мене приємно здивував.
Бо я
такого не чекав.
І настрій цим мені підняв.
Та щастя трішечки додав.
На думи різні спонукав.
Хто йому красу цю дав.
Де чи як її дістав.
Невже це так спроектував.
Він її не заробляв.
Не трудивсь, не досягав.
Науки різні не вивчав.
Дипломи в ВУЗах не захищав.
За що світ його так одягав.
Щоб він по ньому щиголяв.
І в задоволення гуляв.
Самицю свою залишав.
Та безтурботно скрізь гасав.
Хтось золотим його прозвав.
Із дурі певно нарікав.
Бо не було цьому підстав.
Цей півень, хто б що не казав.
Яку б оцінку не давав.
Привабливий комусь для страв.
Хтось на красу його начхав.
Та майже всіх повибивав.
Бо можливість таку мав.
Ніхто за це не дорікав.
Ніхто за совість не згадав.
Хтось за красу колись казав.
Спасіння нею прорікав.
Брехню таку порозпускав.
І терпить світ це без підстав.

29.04.09. В. Назаренко.

Своє заклинання.

Моє тіло все зцілилось.
Зажило, омолодилось.
Та ще й силою налилось.
Вік здоровим залишилось.

На добро переродилось.
Щоб раділо й веселилось.
Та життя потоком лилось.
І віками не скінчилось.

Від природи щоб живилось.
З успіхом навік здружилось.
Залюбки завжди трудилось.
Перемогами кріпилось.

Щоб любов’ю оповилось.
Та на благо все робилось.
Це назавжди вкорінилось.
І ніколи не змінилось.

07.07.09. В. Назаренко.

Хоч спізнилась, все ж явилась.

Просто з неба сніг летить.
Загадковий і прекрасний.
На деревах вже лежить.
Землю вкрив легкий, пухнастий.

Світ змінився, освітлився.
Чистотою проявився.
Гарно так причепурився.
Відпочити спорядився.
Білим дивом цим прикрився.
Це зима себе явила.
Нас згадала, полонила.
Хоч спізнилась та своє зробила.
Красою все припорошила.
Настрій на добро змінила.
Та життя при бадьорила.

На подяку б заслужила.
Якби добро тільки творила.

16.01.10. В. Назаренко.

І благодать тоді прийде.

Біла акація цвіте.
Від неї запах літа йде.
Робота бджіл тут аж гуде.
І благодать собі знайде.
Мед благодійний закладе.
Він нам частково припаде.
Здоров’я з ним не підведе.
Тож будем жити, хай цвіте.
Хай літо плодовите йде.
Своє добро нам приведе.
Життя велике розведе.
Плодів побільше відкладе.
Мотив для радощів знайде.

Добробут наш не підведе.
Нас ощасливить, заведе.
Майбутнє світле закладе.
І благодать тоді прийде.
Можливо й щастя приведе.
05.06.10. В. Назаренко.

Недоречність.

Краса природи нас дивує.
Зозуля інколи кукує.
А бджілка діточок годує.
Із квіточок медок готує.
Гурт лебедів чомусь позує.
Та злий орел з неба полює.
Цей захід сонця все чарує.
Тихенько вітер десь мандрує.
Спокій щастям тут торгує.
Хто хоче задарма купує.
Життя прекрасне хазяйнує.
Зелень росте, плоди дарує.
Повітря ніжне всіх годує.
А соловей душу лікує.
Красу почути пропонує.
Велике небо гіпнозує.
Просторами, навіть шокує.
Літати вабить, інтригує.
Дощ благодійний подарує.
Життя цим самим порятує.
Та громовицею здивує.
І райдугою похитує.
Якби спинились годувальники.
Які б були тоді начальники.
Та їхні різні піклувальники.
Попи, вояки, прибиральники.
Співці, гравці, дресирувальники.
Та інші всякі розважальники.
Брехні смачної шанувальники.
Ще й марнославства вболівальники.

То ж зрозуміли б всі начальники.
Що головні все ж годувальники.
А не якісь там розважальники.
Попи, гравці, та прибиральники.

І стали б в шані годувальники.
А не попи і розважальники.
Брехні смачної шанувальники.
За марнославством вболівальники.

10.12.09. В. Назаренко.

Галині.

Тече наш час – було, минуло.
Ось так Галині 53 сягнуло.
Жива, здорова, трішечки роздуло.
Це певно досвіду прибуло.

А так все добре привернуло.
Нехай би так завжди тягнуло.
Та ще 53 пробуло.
Здоров’я, щастя відстьобнуло.
Життя добротного війнуло.
Та благодаті не забуло.

14.01.10. В. Назаренко.

Світ починається з весни.

Щось змінилось, пробудилось.
Розпустилось, прояснилось.
Все весною покорилось.
Сонце гріти заходилось.
Щоб життя заворушилось.
Відродилось, оживилось.
Бо такого всім хотілось.
І нарешті це з’явилось.

Ви ж дивіться не проспіть.
Не лінуйтесь, не сидіть.
Все що треба посадіть.
Та старанно обробіть.
Може й ближнім підсобіть.
Вродить, будете радіть.
Їсти, пити, молодіть.
Благодаттю володіть.
І за правило візьміть.
Добре й весело живіть.
Досконалість досягніть.
Природу за врожай хваліть
Та від лихого бережіть.
Не руйнуйте, відновіть.
Як що треба-захистіть.
Життя на світі збережіть

01.03.10. В. Назаренко.

Жіноче свято.

Як це добре і багато.
Що є у нас жіноче свято.
Це для того щоб жінки.
Розпускались як квітки.

Шанувались, посміхались.
Жили щасливо, вдовольнялись.
У серці радість спровокує.
Настрій підвищить і долю спрямує.
Ось сонце знов все контролює.
Що. як, до чого, все цінує.
Життя для радощів готує.
Не любить якщо хто сумує.
Свій час непотребом марнує.
Та благодать цю ігнорує.

На жаль жадоба все плюндрує.
Природу нищить, світ руйнує.
Пекло впровадити готує.
Хто ж пельку їй ту замурує.
28.09ю10ю В. Назаренко.

Оце таке облюбували.

Козаки розбишаки.
Гайдамаки чи вояки.
За що пили та гуляли.
Кого вбивали, грабували.
Держави власної не мали.
Землі рідні не відстояли.
Народ загарбникам здавали.
Дурниці різні полюбляли.
За владу гризлись, воювали.
Честі і совісті не знали.
Собі жили, байдикували.
Самі себе і вихваляли.
Не то б роти пороздирали.
Все це нікчеми упіймали.
До гімну навіть записали.
Щоб на ввесь світ про це співали.
Нічого кращого не мали.
Ганьбу свою скрізь розтріпали.
Оце таке облюбували..
9.11.09 В. Назаренко.

А важливіші годувальники.

Спочатку були годувальники.
Лиш потім виникли начальники.
Та їхні різні піклувальники.
Попи, вояки, прибиральники.
Співці, гравці, дресирувальники.
Та інші всякі розважальники.
Брехні смачної шанувальники.
Ще й марнославства вболівальники.

З чоловіками рахувались.
Та від краси не зазнавались.
На все краще сподівались.
Життю раділи, не здавались.
Веселились, розважались.
Пісні співали та кохались.

28.02.10. В. Назаренко.

Життя прожив задовільнився.

До горілки пристрастився.
Нема дня щоб не напився..
Чи ти дурень, чи сказився.
Куди розум твій подівся.

Щоб ти нею вже залився.
Та сичею похмелився.
Може б тоді спохватився.
І на себе подивився.

На що ти перетворився.
Не людина вже бо спився.
Без здоров’я залишився.
Все пропив, не зупинився.
Бач до чого докотився.

Бо твій сором десь подівся.
Для життя не знадобився.
Достроково вік скінчився.
Життя пропив задовільнився.

09.08.09. В. Назаренко.

Зроби собі здоров’я.

Здоров’я не можна купити.
Здоров’я лиш можна зробити.
Якщо природу зрозуміти.
Не пити спиртне й не курити.
Наркотою себе не дурити.
Вживання хімії спинити.
Смачний непотріб полишити.
Та різну всячину не пити.
Свіжим повітрям тіло живити.
Ще й силу потрібно розвити.
То певно не будем хворіти.
Літ сто п’ятдесят зможем жити.
Життю завжди радіти.
Чимало могти і уміти.
Себе і світ любити.
Добром все покорити.

26.08.09. В. Назаренко.

Україно схаменися.

Україна вимирає.
Самостійна вже конає.
З кожним днем це відчуває.
Її народ всяк залишає.
Та від рідненької тікає.
І світ за очі забігає .
Але більше вимирає.
Терпіти далі сил не має.
Знущання влади не втихає.
Повсюди свинство процвітає.
Брехня главенство скрізь тримає.
Свавілля правду пожирає.
Нахабство гроші відбирає.
І без доходів залишає.
Та жити людям заважає.
Дітей із дому виганяє.
А старих по світу пускає.
Та ще й бомжами обзиває.
Чи волоцюгами вважає.
По « християнські» поступає.
Церкви будує й відкриває.
Та гроші в бідних відбирає.
При цьому справно процвітає.
Горе людське не помічає.
За себе бога прославляє.
Ось так живе, гріха не знає.
І медицина не вщухає.
Здоров’я нації кінчає.
Гроші при цьому заробляє.
Про Гіппократа знать не знає.
Сама хворобам потурає.
На той світ хворих відправляє.
Ще й грошей більше вимагає.
За совість навіть не згадає.
І все зійде їй з рук, це знає.
Бо підтримку влади має.
Ще й криво суддя захищає.
За злочин все це не вважає.
А народ то вимирає.
Здорових мало залишає.
Ще й не гараздів досить знає.
Бо безробіття процвітає.
А виживати якось має.
Ніхто ж його не захищає.
На щось надіятись бажає.
Про конституцію згадає.
Один раз в рік таке буває.
Як влада свято відмічає.
День конституції справляє.
Про неї пишно виступає.
А потім швидко забуває.
Глумлінням це не називає.
Ще й перекручує, міняє.
Безвідповідальність прикриває.
Народ оце все помічає.
На жаль лиш виходу не знає.
Тому населення втрачає.
А схаменутись не бажає.

11.09.09. В. Назаренко.


В космос для чого?
Безмежний цей всесвіт для чого.
Мільярди галактик для кого.
Невже це все прояв дурного.
Навіщо воно без живого.

Ніхто не побачить значного.
Не виявить навіть простого.
Сприймати не зможе малого.
Куди уже там до складного.

Отож без життя, як такого.
Не має значення нічого.
І пертись в космос ні до чого.
Не знаючи буття земного.

Була б доречна для любого.
Оптимізація життя земного.
Усунення всього дурного.
І марнотратства як такого.

Для марнославства ж дорого.
Змагання в цьому не простого.
Шаленні кошти для якого.
З народу дерлись трудового.

В честь фарисейства чергового.
А не для блага громадського.
Не шкодуючи життя земного.
Штурмують космос задля цього.

Ніж шукати в космосі значного.
Розуму далекого, нового.
Краще б вивчили близького.
Свого рідненького такого.

Пізнати треба основного.
Життя-буття свого, земного.
Як змогли мікроби від одного.
Організуватись до складного.

В рослин, тварин і до людського.
Суспільства, хворого, хиткого.
Розбещеного, підлого та злого.
Жадоби повного й дурного.

Можливо розуму чіткого.
За досконалістю значного.
Взяли б в мікробів для щастя земного.
Життя зберегли б на планеті для всього.
Та рай відтворили б. А що тут такого.

10.10.09.В. Назаренко.

Оце так жив.

Купив, курив.
Пельку залив.
Себе дурив.
Все прокоптив.
Все потравив.
Від цього згнив.
Отак віджив.
Чого курив?
Для чого пив?
Кого дурив?
Навіщо згнив?
Хіба ти жив?
Ти світ мутив.

14.10.09.
В. Назаренко.

Моє бажання.

Хотів би щоб мене почули.
Свою увагу привернули.
На істинні знання збагнули.
Та їх ніколи не забули.
А благодать відчули.
Здоров’я й силу притягнули.
Життя належне досягнули.
Та більше віку протягнули.
Своє призначення здобули.
Дітям майбутнє розгорнули.
Та негаразди відвернули.
Своєю мудрістю сяйнули.

25.11.09. В. Назаренко.

Не замінна інституція.

В Україні проституція.
Є закон і конституція.
Але править всім корупція.
Наймерзенніша конструкція.
Бо гаранти конституції.
Виникають на корупції.
Їм підходить ця конструкція.
Політична проституція.
А як прийде революція.
Буде нова конституція.
Переможе все ж корупція.
Та сестричка проституція.
Найпрадавніша конструкція.
Живе вічно ця корупція.
Поряд з нею проституція.
Не замінна інституція.
4.10.09. В. Назаренко.
У Парижі.

У Парижі не всі рижі.
У Парижі всі безстижі.
Жаб поїли морди хижі.
В моді там худі, як лижі.
Виставляють вузькі крижі.
Змахують на пасатижі.
Хоч кістки стерчать як грижі.
Думають вони в престижі.
Ну й поняття у Парижі.
Геть без сумніву безстижі.
І дарма що не всі рижі.
Мода хибна, морди хижі.
Горе жабам у Парижі.

25.10.09. В. Назаренко
.

Ось так і виникла Москва.

Жаби-це така братва.
Що завжди співає «ква».
Знає лиш оці слова.
Постійно «ква» і тільки «ква».
Та бувають і дива.
Як мутуючі словаю.
Один жабрюк замість «ква».
Слово вимовив Москва.
Підхватила це братва.
І від простого слова «ква».
Пішла слава світова.
Всі відома як Москва.

29.11.09. В. Назаренко.

Благодать за Україну.

Знов народжену, єдинну.
Довгожданну, самостійну.
Дарував, бог Україну.
Для добра нам благодійну.

Осквернили божу данину.
Освинячили країну.
Молоденьку, безневинну.
Приморили Україну.

Зневажають всяк людину.
Ігнорують, як скотину.
Брешть, крадуть безупину.
Нищать націю не винну.

Не простить бог цю ровину.
Не покине Україну.
Покара тварюку винну.
В пекло кине всю родину.

Кожному громадянину.
Не руйнуйте Україну.
Зберігайте як дитину.
Та шануйте в ній людину.

І благодать тоді подвійну.
Пришле вам бог за Україну.

20.12.09. В. Назаренко.

Українська демократія.

Це брехня шановна братія.
Що в Україні демократія.
Народ наш нищить свинократія.
Злодії, мафії, їх партія.
Службовців, суддів олігархія.
Вся президентська ієрархія.
Не дасть життя нам оця кратія.
Свавілля владна бюрократія.
Брехні й знущань зла дипломатія.
Без честі й совісті їх хартія.
Як безпритульності гарантія.
Невже оце є демократія.
Боріться з цим шановна братія.

22.01.10. В. Назаренко.

Про рай.

А люди в природі.
Це горе та й годі.
Як ті шкідники.
Що у бога в городі.

Бог з раю їх вигнав.
Та прокляв відтоді.
Щось з’їли не те.
Що дозволив добродій.

Ніхто не покаявсь.
З тих пір у народі.
Їдять що попало.
При першій нагоді.

А смак підробляють.
Здебільшо по моді.
Самі себе дурять.
Здоров’я у шкоді.

Дочасно вмирають.
Зате у свободі.
Себе виділяють.
За розумом вроді.

До раю бажають.
Коли у негоді.
У пекло штовхають
Гріхи в насолоді.

Те місце шукають.
Де рай був в природі.
А того не знають.
Що рай ще відтоді.
В душі процвітає.
При добрій нагоді.
І т


Додав: volodumurnazarenko (12/12/10) | Автор: © Володимир Назаренко.
 
Розміщено на сторінці: Громадянину, Назаренко Володимир, Українцям
 
Переглянули твір - 2040 чол.
 
  
  у Вас # закладок

автору
за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
avatar
1 Did • 12:47, 14/12/10 [Лінк на твір]
Володимире! Не у кожного із нас зараз є можливість, або просто вистачить терпіння прочитати таку велику добірку ваших творів. confu9 yes
avatar
2 Shtanko • 22:50, 14/12/10 [Лінк на твір]
Прочитати, може й є можливість, та второпати все зразу важкувато. Відчувається глибокий філософський погляд на болючі проблеми. Тільки, на мій погляд, думки коротше викладати треба, я й сам страждаю часто довгими віршами, згодом їх врізаю до краю, тоді вони кращі. Бажаю Вам натхнення. confu9 hands hands


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
avatar

загрузка...

ОСТАННІ 10 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")


           Украина онлайн


Форма входуу
Логін:
Пароль:
Інформації:     
Випадкове ВІДЕО з сайту:
Сехмет
00:04:05

ПОНОВЛЕНІ ТЕМИ ФОРУМУ:

ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com, virchi@yandex.ru

загрузка...

НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz