Істини іскрини для людини.

Істини іскрини для людини.
Поезія.

Ну що вам за брехню сказати?

Хотіли б ви того чи ні,
Але давно вже треба
Поставить пам’ятник брехні
Великий, аж до неба

Не сумнівайтесь у житті
Брехня велика сила
І пам’ятник такий собі
Вона лихвою заслужила

Все починалося з брехні
Спочатку було слово
А потім світло в темноті
Й за тиждень все готово

Так створена була брехня
Як від сприяння неба
Вона зростала день від дня
Була в тому потреба

Брехню творили брехуни
Вона ж їх годувала
Взаємовигідні вони
І та вигода чи мала
Та ефективною брехня.
Буває в тому разі
Коли сприймається вона
Лиш на правдивій базі
Того й підмішують брехню
Між правдою тоненько
Щоб всі повірили всьому
Без сумніву й бистренько

Але для простаків і так
Брехня проходить м’яко
Вони не знають навіть як
Їх дурять скрізь всіляко

А брешуть дійсно скрізь і без розбору
В казках, легендах, наукових творах
В статтях, віршах, на забудовах

Підсовують брехню в газетах,
Книжках, листівках і буклетах
По телевізору, по телефону
По Інтернету і магнітофону

На зборах, лекціях, уроках
В трамваях, ліфтах, санітарних блоках
На літаках і теплоходах
Базарах, ліжках, переходах
На площах, скверах і повсюди
Рекламну брехню ми можем почути

То вибирають президента
То депутата-притиндента
Але завжди одне і теж
Брехня якій немає меж

Брехня та скрізь, брехня повсюди
Та схаменіться ви все таки люди
А те що розумні. Я цьому не вірю
Не будуть розумні платити за брехню
Попам і артистам співакам-карєристам
Нечесним лікарям
Брехливим вчителям
Підступним чинцям
Та суддям злочинним
Безчесним гарантм конституційним
Бандитським міліціянтам
Та різним спекулянтам
Як би ж ви людоньки їх не кормили
Вони б вас як дурнів таких не дурили

Не будуть розумні й хвалить брехунів
Писак і поетів та всяких вождів
Поки ж процвітає у нас марнославство
Історію пишуть про різне нахабство
Хто більше загарбав чужих тереторій
Хто більше вбивав і топив крематорій
Хто знищив мільйони невинних людей
Втіляючи суть ідіотських ідей
Чи просто вдоволив садистські потреби
Була необхідність і так було треба

Почуєш від різних його посіпак
Тільки на крові і тільки отак

Вони б такого не казали
Коли б із них ту кров пускали

Навіть церква-свята віра
Не прокляла ще бузувіра
А проклинала Льва Толстого
За що ,про що,і ні до чого

То ж не треба так брехати
Пощадіть дітей своїх
В брехні вони із немовляти
Їм брешуть рідненькі і батько і мати
Ну як їм від брехні втікати

У дитсадочку і у школі
Виховання без брехні
Ще не проводилось ніколи
Із давна і до на наших днів

Уже так звиклися з брехнею
Немає без брехні життя
Не можуть розпрощатись з нею
Не знають іншого буття

На жаль це всіх задовольняє
Борців з брехнею ще немає
Немає й партій в нас порядних
Боротися з брехнею здатних

Брехня як видно наркотична
І ця хвороба споконвічна
Химерами лише жива
Тому хотів би дуже я
Щоб вся підступна та брехня
До брехунів і поверталась
Щоб з них за це завжди сміялись
А підлі дії проклинались
І мода на брехню скінчалась
Та своєчасно поховалась
І більш ніде не проявлялась

А я повторно за своє
Бо пам’ятник брехні вже є
І це надбання не моє
Ще в стародавньому Єгипті
Створили гарні,непохитні
Так зване чудо світове
Ці піраміди-довгобуди
Лиш пам’ятником здатні бути
Брехні в історії людей
Та ідіотських їх ідей.
Склав В.Назаренко
Кінець 2006р.

Шануймося Українці

Та вжє досить українці
В дурнях нам вважать
Прийшла пора українці
Розуму набратись

Сором ,сором українці
Так ганебно жити
Треба треба українці
З мудрістю дружити

Хвате хвате українці
Нам лихої слави
Станьмо станьмо українці
На захист держави

Недамо ж бильш україрці
Її шматувати
Будем будем україрці
Її шанувати

Не в боях ми українці
Її отримали
Воля божа українці
За неї подбала

і якщо ми українці.
Її занехаєм
Будим прокляті від Бога
Пекло отримаєм

Ще не пізно українці
Припинити чвари
За одно і поодинці
Розвіяти чари

Чари, чари українці
треба подолати
і до влади проходимців
більше не пускати

Не давайте українці
ви владу сволоті
Бо залишитесь назавжди
В жахливій злидоті

Коли ви вже українці
Будете в пошані
То припинять голок ости
Сусіди незвані

Тільки тоді українці
Будете в пошані
Коли в вашій поведінці
Єдність стане пані

Перестанете українці
Пертися в гетьмани
В цій ганебній поведінці
Практика погана

Небуло в вас українці
Видатних гетьманів
Тому й мали ви халепи
Від різних дурманів
З вас знущатися українці
Свої ж відщепенці
Того й владу забирали
Різні іноземці

То ж шануйтесь українці
Самі між собою
Вибирайте ви гетьманів
Тільки з головою

Бо немає українці
Ніяких гарантій
Що опинитесь в Сибірі
В натопленій хаті.
.
В. Назаренко 2007 р

за Нема за кого випить

Якось мені розповіли
Що в наше місто з Білорусі
Два білоруси прибули
Як завжди в діловому дусі

Так водиться на Україні
Для успіху в усих ділах
Їх пригостили по чарчині
Щоб дружба кріпшою була

Тут білоруси об’явили
Що першу чарку завжди й гарненько
П’ють вони за батьку Лукашенко
Лиш потім за своє вже пили

А мене заздрість придавила
«живуть же інші бо змогли»
Що ж ця людина їм зробила
Щоб першу чарку за неї пили.
Напевно в них добрі порядки
Напевно дбають про людей
І лиш за це такі подяки
Найкращі від любих ідей

А у нас на Україні
Все як кажуть навпаки
Бродять діти безпризорні
Та бездомні старики

Бо житло забрала влада
Розвела туберкульози
Не одна у влади вада
Їй ніщо старечі сльози

Собі зарплати європейські
Непосоромились зробити
Зате порядки африканські
Такі що неможливо жити

Куди не ткнись і скрізь свавілля
Корупція, рейдерство, грабіж
Розграбували все довкілля
Та мало хочеться побільш

Народу ваучери дали
Собі ж забрали все що є
Чини важливі покупляли
І все вважають за своє

Та розуму собі не купиш
Діла їх видно де не глянь
Про найдурніше щось почуєш
То їхні справи без вагань
Удостовіритися можна
Зверніть увагу на село
Розруха тут стоїть тривожна
Хоч і війни ще не було

Найкращі в світі чорноземи
Нема чим, ніяк оброблять
Нема нагальнішої теми
Як Україну годувать

Що ще сказати-всюди злість
Було нас 52 мільйони
А залишилось 46

Хто ж відповість за наші лиха
Не жди, ніхто не скаже я
Як керувать то всім потіха
А відповідальність на козла

То ж нема у нас за кого
Першу чарку пить заквжди
Не послав нам бог такого
Може пришле, підожди

(не послала на доля такого
Може пошле, підожди)
В.Назаренко
2007р

Хочеш вір, хоч не вір
в Нато краще ніж в Сибір

Швидко плине час чи ні
летять чи йдуть повільно дні
а ми розумні чи дурні
рахуємо літа земні

Рахувать так рахувать
але тільки не брехать
хотілось би всю правду знать
так де ж її чистеньку брать

Двадцяте століття, оте що пройшло
для нас українців найгірше було
десятки мільйонів загиблих взяло
імперська Росія зробила це зло

Чи то війна велась імперська
чи та що звалась партизанська
Ісманська, Польська чи Японська
Корейська, Афганська та Фінська
а кров лилась там українська

А ще були голодомори
штучні і не зовсім твори
катів-вождів і ці потвори
що домоглись собі покори
та знищили народу гори
нас українців – за що кікімори
і вас не мучили докори
ще й не отримали гомори.

Крім цього рабство явне мали
нас до сибіру відправляли
ми там метали добували
деревину заготовляли
заводи різні будували
цілинні землі підіймали
канали всякі проривали
та часто там і померали
а нашу смерть не рахували
і геноцид ввесь приховали

Як би ж ми документи малив
то посіпаки б не кричали
в намордниках російських звали
як би ми в Нато не вступали
щоб вони можливість мали
та до Сибіру нас загнали
і ми там ріки повертали

В.Назаренко
2007р.

Про котів без паспортів

Зверніть увагу на котів
усі вони без паспортів
Без регістрацій, номерів
Живуть не гірше хазяїв
Не має в них своїх Богів
Не відають вони чортів
Тому й не треба їм попів
Цих ненажерливих ротів
Брехні невпинної майстрів ..
Немає в них і поготів
Начальників різних сортів
Від безтолкових до злодіїв
Брехні нахабної творців
Та здирництва ціпких хапців
Обожнювачів тугих гаманців
Не видно в них і лікарів
Здоров’я клятих ворогів
Бо кожен з них завжди б хотів
Щоб більше бідний кіт хворів
Та їм приносив хабарів
І щоб перечити не смів
А мовчки все завжди терпів
Нема також учителів
Брехні й непотребу спеців
Дітей безжалісних катів
Системи хибної творців
Забруднення чужих мозгів
Це не проходить у котів
Бо в них немає брехунів
Тут не годують хитрунів
То ж здохли всі до наших днів
Ніхто за ними не жалів
Бо толку з них як від козлів
Такі порядки у котів
Все, що дійшло до пазурів
Не буде в інших хазяїв
Хто, що зловив той те і з’їв
І так було з покон віків
Нема котячих халуїв
Якщо поїсти захотів
Ніхто не принесе щоб з'їв
Не прийнято це у котів
Сам домагайся що хотів
Та постарайся щоб зумів.
Тому нема в них королів
Попів, начальників, панів,
Партійних всяких там вождів
А в першу чергу халуїв
Зверніть у вагу на котів
Живуть не гірше хазяїв
Хто б з вас такого не хотів

В. Назаренко
01.08р.

Ой гарная вишня в зеленому листі.

(пісня)

Ой гарная ж вишня в зеленому листі
А ще краща дівка, ота що в намисті
Біля неї хлопці як герої ходять
Наче від ікони очей не відводять

Кожен прагне ближче біля неї стати
Наче ненароком її обійняти
Та не кожен знає що за ці дрібниці
Можна отримати від друга по пиці
А кому всміхнеться на ній оженитись
Своїм щастям буде з іншими ділитись

Ой гарная ж вишня в зеленому листі
А ще краща дівка, ота що в намисті
Тож подумай хлопче як тобі діяти
Може тої дівки краще не чіпати

Я не буду розум на тебе зважати
Краще буду дівку отакую мати

В. Назаренко
2006р.

Слава сонцю
(пісня)

Сонце ясне ти прекрасне ти для нас понад усе
Твоя сила нас створила тож ми дякуєм за це
Ми з тобою просто рідні хочем бути назавжди
В нас немає більш нічого тільки ти і тільки ти
Все прекрасне в твоїй владі що ми бачим день за днем
Наше щастя, наша доля все до нас від тебе йде
Тож ми просим тебе щиро будь для нас опікуном
Дай нам їжу, дай нам миру забезпечуй нас добром
Наших діток особливо чим пильніш оберігай
Хай живуть собі щасливо хай для них скрізь буде рай

А за це ми наше диво будем тебе прославлять
В серці нашім вкрай рівниво будем тебе величать
В.Назаренко
2006

Не там свині в Україні

Не буде ладу в Україні,
Бо владу захопили свині:
У них порядки дикі й дивні –
Знущатися з народу схильні,
Неначе від закону вільні,
Бо думають вони єдині
Відповідати не повинні
За свої дії примітивні
Здебільшого завжди злочинні,
Спрямовані на зло людині.
Від совісті і честі вільні
Садизму ознаки ймовірні,
А може просто божевільні,
Надії їхні примітивні,
Що всі терпіти це повинні –
Свавілля і безкінечні злидні,
Брехню й обіцянки огидні,
Зажерливі хапки невпинні,
Та не зароблені зарплати дивні,-
Обдертого народу гривні.
Куди ж тікати будуть винні
Як кінчиться терпець в країні?
Хіба це вперше в Україні
І знову йде до цього нині…
Треба зарадить злій годині
Хто, як не ми діять повинні,
Щоб своє місце знали свині
…
В.І. Назаренко
2007р.

Не бог, створив нас сатана

Якщо уважно поглядіти
Та по ділах все оцінити
Неважко буде зрозуміти
Які ми в біса божі діти
Бо схильні більше зло творити
Та що завгодно накоїти
І навіть цілий світ згубити,
Щоб більше статків захопити,
Свою жадобу вдовольнити
Чи хазяйнам так прислужити.
Та неможливо це зробити
Жадоби прірву затулити
Вже можна висновок відкрити,
Що сатани ми певно діти
Бажаєм всим заволодіти ,
На своє благо все скорити,
Живем на світі як бандити,
Брехню заставили служити,
Щоб ближніх з користю дурити ,
На себе змусить їх робити
І щоб від цього багатіти.
Останнє з них все обідрати ,
Та їхнє лихо шанувати,
Знущаючись в біді тримати,
Гординю власну підіймати,
Та злісні плани виробляти
Церкви для здирства будувати,
На вид багатства виставляти,
Брехню в газетах друкувати,
По радіо передавати
Та на екранах позувати,
Без обліку жінок міняти,
А діток рідних покидати,
За себе лиш постійно дбати,
На інших так просто начхати,-
Ну як тут боже щось пізнати
Подобу божу відшукати
Чи божий образ відібрити?
Не треба часу марнувати,
А просто чесно всім сказати:
Якщо могли Христа розп’яти
То що тут думати-гадати.
Як прйде знов можуть розп’яти
А правду добре приховати.
Не треба всім про це щось знати,
Так буде краще керувати
Та свою шкуру захищати
На цьому все, треба кінчати,
Щоб ще чогось не розгадати
Та злу підстави не давати
Зайвий раз торжествувати
По світу вільно погуляти

В. Назаренко
19.04.08

Не будь дурним

Хай ти будеш хоч який
П’єш спиртне то вже дурний
Куриш, дихаєш димком
То ж являєшся дурком
Травиш себе наркотою
Здохнеш дурнем, чорт з тобою
Може краще схаменешся
І від дурі відмахнешся
Не вживай ти цю заразу
Зіпсуєш життя відразу
На гачок цей попадешся
Не крутись, не відірвешся
Наркотою заразився
Все одно що сам сказився
Після цього не поймеш
Як всі гроші віддаєш
Ти тоді вже не людина
Непотрібна всім тварина
Якщо розуму не маєш
Сам живи собі як знаєш
Над ріднею не знущайся
Сам собі тихенько майся
Будеш проклятий всіма
Виходу звідсіль нема
Пристановище в гробу
Спинить цю твою ганьбу

В.Назаренко
07.08.

Про голодомор.

Зло велику владу має.
Горе по світу гуляє.
Біда в очі заглядає.
Що ще жахливіше буває.
Як мати дитину свою пожирає.
Людську особистість при цьому втрачає.
Такою ціною ось жити бажає.
Ці факти історія наша тримає.
Україна голодомор свій відмічає.
Та правду всю не відкриває.
На стороні винних шукає.
Своє ж злодійство покриває.
Дійсні причини не називає.
І винною себе не вважає.
Виконавця назвати поки не бажає.
Як до такого дійшла, вроді знає.
Ганьбу свою в цьому на жаль не вбачає.
По правді жити не бажає.
Тому і курс свій не міняє.
Народ свій нищить, зневажає.
Кінця і краю цьому не має.
І краху свого не помічає.
На жаль це факт, таке ось має.
Сама себе нищить, пощади не знає.
Бо розуму свого не має.
Випендрюватись тільки скрізь полюбляє.
Де ділись розум, совість, честь не знає.
Без них майбутнього не має.

15.10.08. В. Назаренко.

Імперський запах.

Навіть п’яна російська свиня.
Та світова її рідня.
Кремлівським свиням не рівня.
У славі свинства цього дня.
Бо газова їх западня.
Смердить цим свинством із Кремля.
На всю Європу день від дня.
Оце така собі фігня
.Порядність, совість і свиня.
Імперська, іншим не рівня.
Бо найнахабніша брехня.
Потреби їх задовільня.
А підлість їхнього сумління.
Це найогидніше творіння.
Ганебне в суті є явлення.
То ж об’днання для спасіння.
Факт своєчасного прозріння.
І актуальне провидіння.

18.01.09. В. Назаренко.

Скажи Україно.
Чому віками ти гнобилась.
Чому як бидло всім корилась.
Чому держава не творилась.
Чому між всякими ділилась.
Чому у рабстві опинилась.
Чому ти голодом морилась.
Чому у війнах завжди билась.
Чому для інших прислужилась.
Чому сама не боронилась.
Чому з народу всяк глумилась.
Чому така не знадобилася.
Чому народом не любилась.
Чому для щастя не годилась.
Чому із дурістю здружилась.
Чому успішно не трудилась.
Чому хворобам підкорилась.
Чому багатством не покрилась.
Чому надія не здійснилась.
Чому ти знов занапастилась.
Чому й за що не благословилась.
Чому чортякам підкорилась.
Чому з сколотою змирилась.
Чому нікчемами вершилась.
Чому народ звести врядилась.
Чому перемагати не навчилась.
Чому без совісті вродилась.
Чому брехати пристрастилась.
Чому без честі опинилась.
Чому не розумом світилась.
Чому із дикістю змирилась.
Чому культура не розвилась.
Чому повадка свинства вкоренилась
Чому ти ще не спохватилась.
Чому ти жити не навчилась.
Чому добром не наситилась.
Чому мораль не утвердилась.
Чому талантом не розкрилась.
Чому не рідко ти ганьбилась.
Чому й навіщо не змінилась.
Чому? Дивись щоб не спізнилась.
15.12.08. В. Назаренко.

Найкращі побажання ближньому.
Щоб завжди хотілось, моглось і творилось.
Щоб добре жилось та в усьому щастилось.
Щоб тільки любилось, сміялось, раділось.
Щоб щастя родилось, росло, веселилось..
Життя щоб цікаве повік не скінчилось.
Щасливим коханням довічно живилось.
Щоб легко було, все що треба з’явилось.
Щоб добре здоров’я нікуди не ділось.
Щоб славою знатною все освятилось.
Щоб мудрість була і все нею вершилось.
Щоб тільки на цьому все в тебе рядилось.
Ніколи, ніде і ніяк не змінилось.

28.12.08. В. Назаренко

Невже це свято Новий рік.

Давно уже не перший рік.
Всі зустрічають новий рік.
Хтось же придумав цей відлік.
Від самодурства так нарік.
Як рахувати кожен рік.
Ще й святкувати заставив повік.
Чому й навіщо не нарік.
Не все так ясно вік у вік.
Куди ж подівся старий рік.
Не видно, не чути, невже десь утік.
Шукали, гукали, пропав десь навік.
І сонце, й земля не гайнули у бік.
Проблеми й бажання не зникли навік.
Чому ж радіють в новий рік.
Та зустрічають його вік у вік.
До чого вітання оці хтось нарік.
Навіщо святкують оце все повік.
Стріляють, кричать, гомонять в кожен бік.
Вітають, бажають добра кожен рік.
Що ж мають від цього-загадка навік.
Одні терплять збитки, бо грошей відтік.
А інші прибутки рахують одвік.
І мають доходи такі рік у рік.
Вони ж і радіють, бо грошей притік.
Для них це свято новий рік.
А іншим похмілля і збитків потік.
І де він взявся оцей новий рік?

01.01.09. В. Назаренко.

Гімн України.
Буде жити Україна.
І слава героям.
Бо це наша і єдина
Непохитна воля..

Сила, спокій і могутність.
В єдності народу.
В цьому маєм свою мудрість.
І божу природу.

Буде щастям оповитий.
Наш народ славетний.
Бо талантами розвитий.,
Працею конкретний.
А щедрими врожаями.
Зможем процвітати.
Будем всі багатіями.
І здоров’я мати.

Стане здатна промисловість.
Все задовольняти.
Нашу велич і спроможність.
Зможем відстояти.

2.02.09. В. Назаренко.

.02.09. В. Назаренко.

Мова.

Хто живе на Україні.
І не знає мови
Той тупий, бо розум міні.
На рівні корови.

07.02.09. В. Назаренко.

Без успіху у небуття.

Породжений самим життям.
Надіям, мріям здобуттям.
Як подарунок почуттям.
Постійний успіх з набуттям.
Та перемоги відчуттям.
Вкрай необхідний всім життям.
Дається тільки здобуттям.
Та розумовим прикриттям.
І без гарантії буттям.
Ще й ризик маєм побиттям.
Або єхидним співчуттям.
Тут не відбутися ниттям.
Або відвертим каяттям.
Такі реалії життя.
Без успіху у небуття.

29.04.09. В. Назаренко.

Якби наука схаменулась.

Навіщо наука людям знадобилась.
Чому в ній потреба немовби з’явилась.
Можливо що користь від неї зробилась.
Проблема життя суттєво спростилась.
Ні, панацея до нас не спустилась.
Проблеми не зникли, загроза згустилась.
Життю взагалі на планеті з’явилась.
Від горе-науки цієї прибилась.
Жадоба не зникла, ще більше розвилась.
Науку служити для себе зловчилась.
Сюди ж і брехня залюбки підключилась.
Злодійства практика відкрилась.
Від цього біда з них у світі зчинилась
І шляху нема, щоб вона припинилась.
Хвороб і наркотиків прірва з’явилась.
Від штучних процесів вона спричинилась.
В процесі обробки вся їжа змінилась.
По всюди хімія втулилась.
Природа цим занапастилась.
Здоров’я сила похилилась.
Від штучної їжі статура змінилась.
Свідомість напевне від цього ж затьмилась.
Та негараздам підкорилась.
А в школах дітвора томилась.
Непотріб вчити заморилась.
Здоров’я ніпрощо лишилась.
І в ВУЗах також з цим зустрілась.
Від чого й з розумом простилась.
Життям не так розпорядилась.
Чого бажала не добилась.
Ось так наукою покрилась.
На жаль в свій час не спохватилась.
Порвати з брехнею якось не рішилась.
Можливо б краще життя вдовольнилась.
Та декому все ж ця наука вмінилась.
В житті підсобила, талантом розвилась.
Багатство здобула і славою вкрилась.
Дарма що злодійством для інших явилась.
Та марнотратством підкорилась.
Чомусь за космос причепилась.
Хоч би під ноги подивилась.
Ділам земним би знадобилась.
Не для розбещення б творилась.
Та з жиру більше не бісились.
А на проблемах зупинилась.
На користь людству потрудилась.
Та за добро завжди цінилась.
А від брехні відсторонилась.
Та марнославству не корилась.
І марнотратством не кормилась.
Навік з природою здружилась.
Для всіх добром завжди явилась.
За це була б благословилась.

25.03.09. В. Назаренко.

Всім про вибори.
« таємна сповідь»

Брехню кажим, брехню смажим
Щоб дурні ковтали.
Правду знаєм, приховаєм.
Щоб вигоду мали.
Підлі морди прикрашаєм.
Щоб і не пізнали.
Честь і совість позичаєм.
Розуму дістали.
Все найкраще обіцяєм.
Щоб знову обрали.
Бо ми впевнені і знаєм.
Ще не все покрали.
Україну доконаєм.
Лиш би владу дали.
Всіх як вимруть, поховаєм.
Так розрахували.
04.04.09. В. Назаренко.

Кому що.

Світ красою хизував.
Синім небо видавав.
Сонцем ясним процвітав.
Тепло і світло дарував.

Життя – буття стимулював.
А я поле своє дискував.
Трактором, який бурчав.
Довкілля тишу дратував.
Увагу певно привертав.
Фазан на поле завітав.
Мене приємно здивував.
Бо я
такого не чекав.
І настрій цим мені підняв.
Та щастя трішечки додав.
На думи різні спонукав.
Хто йому красу цю дав.
Де чи як її дістав.
Невже це так спроектував.
Він її не заробляв.
Не трудивсь, не досягав.
Науки різні не вивчав.
Дипломи в ВУЗах не захищав.
За що світ його так одягав.
Щоб він по ньому щиголяв.
І в задоволення гуляв.
Самицю свою залишав.
Та безтурботно скрізь гасав.
Хтось золотим його прозвав.
Із дурі певно нарікав.
Бо не було цьому підстав.
Цей півень, хто б що не казав.
Яку б оцінку не давав.
Привабливий комусь для страв.
Хтось на красу його начхав.
Та майже всіх повибивав.
Бо можливість таку мав.
Ніхто за це не дорікав.
Ніхто за совість не згадав.
Хтось за красу колись казав.
Спасіння нею прорікав.
Брехню таку порозпускав.
І терпить світ це без підстав.

29.04.09. В. Назаренко.

Своє заклинання.

Моє тіло все зцілилось.
Зажило, омолодилось.
Та ще й силою налилось.
Вік здоровим залишилось.

На добро переродилось.
Щоб раділо й веселилось.
Та життя потоком лилось.
І віками не скінчилось.

Від природи щоб живилось.
З успіхом навік здружилось.
Залюбки завжди трудилось.
Перемогами кріпилось.

Щоб любов’ю оповилось.
Та на благо все робилось.
Це назавжди вкорінилось.
І ніколи не змінилось.

07.07.09. В. Назаренко.

Хоч спізнилась, все ж явилась.

Просто з неба сніг летить.
Загадковий і прекрасний.
На деревах вже лежить.
Землю вкрив легкий, пухнастий.

Світ змінився, освітлився.
Чистотою проявився.
Гарно так причепурився.
Відпочити спорядився.
Білим дивом цим прикрився.
Це зима себе явила.
Нас згадала, полонила.
Хоч спізнилась та своє зробила.
Красою все припорошила.
Настрій на добро змінила.
Та життя при бадьорила.

На подяку б заслужила.
Якби добро тільки творила.

16.01.10. В. Назаренко.

І благодать тоді прийде.

Біла акація цвіте.
Від неї запах літа йде.
Робота бджіл тут аж гуде.
І благодать собі знайде.
Мед благодійний закладе.
Він нам частково припаде.
Здоров’я з ним не підведе.
Тож будем жити, хай цвіте.
Хай літо плодовите йде.
Своє добро нам приведе.
Життя велике розведе.
Плодів побільше відкладе.
Мотив для радощів знайде.

Добробут наш не підведе.
Нас ощасливить, заведе.
Майбутнє світле закладе.
І благодать тоді прийде.
Можливо й щастя приведе.
05.06.10. В. Назаренко.

Недоречність.

Краса природи нас дивує.
Зозуля інколи кукує.
А бджілка діточок годує.
Із квіточок медок готує.
Гурт лебедів чомусь позує.
Та злий орел з неба полює.
Цей захід сонця все чарує.
Тихенько вітер десь мандрує.
Спокій щастям тут торгує.
Хто хоче задарма купує.
Життя прекрасне хазяйнує.
Зелень росте, плоди дарує.
Повітря ніжне всіх годує.
А соловей душу лікує.
Красу почути пропонує.
Велике небо гіпнозує.
Просторами, навіть шокує.
Літати вабить, інтригує.
Дощ благодійний подарує.
Життя цим самим порятує.
Та громовицею здивує.
І райдугою похитує.
Якби спинились годувальники.
Які б були тоді начальники.
Та їхні різні піклувальники.
Попи, вояки, прибиральники.
Співці, гравці, дресирувальники.
Та інші всякі розважальники.
Брехні смачної шанувальники.
Ще й марнославства вболівальники.

То ж зрозуміли б всі начальники.
Що головні все ж годувальники.
А не якісь там розважальники.
Попи, гравці, та прибиральники.

І стали б в шані годувальники.
А не попи і розважальники.
Брехні смачної шанувальники.
За марнославством вболівальники.

10.12.09. В. Назаренко.

Галині.

Тече наш час – було, минуло.
Ось так Галині 53 сягнуло.
Жива, здорова, трішечки роздуло.
Це певно досвіду прибуло.

А так все добре привернуло.
Нехай би так завжди тягнуло.
Та ще 53 пробуло.
Здоров’я, щастя відстьобнуло.
Життя добротного війнуло.
Та благодаті не забуло.

14.01.10. В. Назаренко.

Світ починається з весни.

Щось змінилось, пробудилось.
Розпустилось, прояснилось.
Все весною покорилось.
Сонце гріти заходилось.
Щоб життя заворушилось.
Відродилось, оживилось.
Бо такого всім хотілось.
І нарешті це з’явилось.

Ви ж дивіться не проспіть.
Не лінуйтесь, не сидіть.
Все що треба посадіть.
Та старанно обробіть.
Може й ближнім підсобіть.
Вродить, будете радіть.
Їсти, пити, молодіть.
Благодаттю володіть.
І за правило візьміть.
Добре й весело живіть.
Досконалість досягніть.
Природу за врожай хваліть
Та від лихого бережіть.
Не руйнуйте, відновіть.
Як що треба-захистіть.
Життя на світі збережіть

01.03.10. В. Назаренко.

Жіноче свято.

Як це добре і багато.
Що є у нас жіноче свято.
Це для того щоб жінки.
Розпускались як квітки.

Шанувались, посміхались.
Жили щасливо, вдовольнялись.
У серці радість спровокує.
Настрій підвищить і долю спрямує.
Ось сонце знов все контролює.
Що. як, до чого, все цінує.
Життя для радощів готує.
Не любить якщо хто сумує.
Свій час непотребом марнує.
Та благодать цю ігнорує.

На жаль жадоба все плюндрує.
Природу нищить, світ руйнує.
Пекло впровадити готує.
Хто ж пельку їй ту замурує.
28.09ю10ю В. Назаренко.

Оце таке облюбували.

Козаки розбишаки.
Гайдамаки чи вояки.
За що пили та гуляли.
Кого вбивали, грабували.
Держави власної не мали.
Землі рідні не відстояли.
Народ загарбникам здавали.
Дурниці різні полюбляли.
За владу гризлись, воювали.
Честі і совісті не знали.
Собі жили, байдикували.
Самі себе і вихваляли.
Не то б роти пороздирали.
Все це нікчеми упіймали.
До гімну навіть записали.
Щоб на ввесь світ про це співали.
Нічого кращого не мали.
Ганьбу свою скрізь розтріпали.
Оце таке облюбували..
9.11.09 В. Назаренко.

А важливіші годувальники.

Спочатку були годувальники.
Лиш потім виникли начальники.
Та їхні різні піклувальники.
Попи, вояки, прибиральники.
Співці, гравці, дресирувальники.
Та інші всякі розважальники.
Брехні смачної шанувальники.
Ще й марнославства вболівальники.

З чоловіками рахувались.
Та від краси не зазнавались.
На все краще сподівались.
Життю раділи, не здавались.
Веселились, розважались.
Пісні співали та кохались.

28.02.10. В. Назаренко.

Життя пропив задовільнився.

До горілки пристрастився.
Нема дня щоб не напився..
Чи ти дурень, чи сказився.
Куди розум твій подівся.

Щоб ти нею вже залився.
Та сичею похмелився.
Може б тоді спохватився.
І на себе подивився.

На що ти перетворився.
Не людина вже бо спився.
Без здоров’я залишився.
Все пропив, не зупинився.
Бач до чого докотився.

Бо твій сором десь подівся.
Для життя не знадобився.
Достроково вік скінчився.
Життя пропив задовільнився.

09.08.09. В. Назаренко.

Зроби собі здоров’я.

Здоров’я не можна купити.
Здоров’я лиш можна зробити.
Якщо природу зрозуміти.
Не пити спиртне й не курити.
Наркотою себе не дурити.
Вживання хімії спинити.
Смачний непотріб полишити.
Та різну всячину не пити.
Свіжим повітрям тіло живити.
Ще й силу потрібно розвити.
То певно не будем хворіти.
Літ сто п’ятдесят зможем жити.
Життю завжди радіти.
Чимало могти і уміти.
Себе і світ любити.
Добром все покорити.

26.08.09. В. Назаренко.

Україно схаменися.

Україна вимирає.
Самостійна вже конає.
З кожним днем це відчуває.
Її народ всяк залишає.
Та від рідненької тікає.
І світ за очі забігає .
Але більше вимирає.
Терпіти далі сил не має.
Знущання влади не втихає.
Повсюди свинство процвітає.
Брехня главенство скрізь тримає.
Свавілля правду пожирає.
Нахабство гроші відбирає.
І без доходів залишає.
Та жити людям заважає.
Дітей із дому виганяє.
А старих по світу пускає.
Та ще й бомжами обзиває.
Чи волоцюгами вважає.
По « християнські» поступає.
Церкви будує й відкриває.
Та гроші в бідних відбирає.
При цьому справно процвітає.
Горе людське не помічає.
За себе бога прославляє.
Ось так живе, гріха не знає.
І медицина не вщухає.
Здоров’я нації кінчає.
Гроші при цьому заробляє.
Про Гіппократа знать не знає.
Сама хворобам потурає.
На той світ хворих відправляє.
Ще й грошей більше вимагає.
За совість навіть не згадає.
І все зійде їй з рук, це знає.
Бо підтримку влади має.
Ще й криво суддя захищає.
За злочин все це не вважає.
А народ то вимирає.
Здорових мало залишає.
Ще й не гараздів досить знає.
Бо безробіття процвітає.
А виживати якось має.
Ніхто ж його не захищає.
На щось надіятись бажає.
Про конституцію згадає.
Один раз в рік таке буває.
Як влада свято відмічає.
День конституції справляє.
Про неї пишно виступає.
А потім швидко забуває.
Глумлінням це не називає.
Ще й перекручує, міняє.
Безвідповідальність прикриває.
Народ оце все помічає.
На жаль лиш виходу не знає.
Тому населення втрачає.
А схаменутись не бажає.

11.09.09. В. Назаренко.

В космос для чого?

Безмежний цей всесвіт для чого.
Мільярди галактик для кого.
Невже це все прояв дурного.
Навіщо воно без живого.

Ніхто не побачить значного.
Не виявить навіть простого.
Сприймати не зможе малого.
Куди уже там до складного.

Отож без життя, як такого.
Не має значення нічого.
І пертись в космос ні до чого.
Не знаючи буття земного.

Була б доречна для любого.
Оптимізація життя земного.
Усунення всього дурного.
І марнотратства як такого.

Для марнославства ж дорого.
Змагання в цьому не простого.
Шаленні кошти для якого.
З народу дерлись трудового.

В честь фарисейства чергового.
А не для блага громадського.
Не шкодуючи життя земного.
Штурмують космос задля цього.

Ніж шукати в космосі значного.
Розуму далекого, нового.
Краще б вивчили близького.
Свого рідненького такого.

Пізнати треба основного.
Життя-буття свого, земного.
Як змогли мікроби від одного.
Організуватись до складного.

В рослин, тварин і до людського.
Суспільства, хворого, хиткого.
Розбещеного, підлого та злого.
Жадоби повного й дурного.

Можливо розуму чіткого.
За досконалістю значного.
Взяли б в мікробів для щастя земного.
Життя зберегли б на планеті для всього.
Та рай відтворили б. А що тут такого.

10.10.09.В. Назаренко.

Оце так жив.

Купив, курив.
Пельку залив.
Себе дурив.
Все прокоптив.
Все потравив.
Від цього згнив.
Отак віджив.
Чого курив?
Для чого пив?
Кого дурив?
Навіщо згнив?
Хіба ти жив?
Ти світ мутив.

14.10.09.
В. Назаренко.

Моє бажання.

Хотів би щоб мене почули.
Свою увагу привернули.
На істинні знання збагнули.
Та їх ніколи не забули.
А благодать відчули.
Здоров’я й силу притягнули.
Життя належне досягнули.
Та більше віку протягнули.
Своє призначення здобули.
Дітям майбутнє розгорнули.
Та негаразди відвернули.
Своєю мудрістю сяйнули.

25.11.09. В. Назаренко.

Не замінна інституція.

В Україні проституція.
Є закон і конституція.
Але править всім корупція.
Наймерзенніша конструкція.
Бо гаранти конституції.
Виникають на корупції.
Їм підходить ця конструкція.
Політична проституція.
А як прийде революція.
Буде нова конституція.
Переможе все ж корупція.
Та сестричка проституція.
Найпрадавніша конструкція.
Живе вічно ця корупція.
Поряд з нею проституція.
Не замінна інституція.
4.10.09. В. Назаренко.
У Парижі.

У Парижі не всі рижі.

У Парижі всі безстижі.
Жаб поїли морди хижі.
В моді там худі, як лижі.
Виставляють вузькі крижі.
Змахують на пасатижі.
Хоч кістки стерчать як грижі.
Думають вони в престижі.
Ну й поняття у Парижі.
Геть без сумніву безстижі.
І дарма що не всі рижі.
Мода хибна, морди хижі.
Горе жабам у Парижі.

25.10.09. В. Назаренко
.

Ось так і виникла Москва.

Жаби-це така братва.
Що завжди співає «ква».
Знає лиш оці слова.
Постійно «ква» і тільки «ква».
Та бувають і дива.
Як мутуючі словаю.
Один жабрюк замість «ква».
Слово вимовив Москва.
Підхватила це братва.
І від простого слова «ква».
Пішла слава світова.
Всі відома як Москва.

29.11.09. В. Назаренко.

Благодать за Україну.

Знов народжену, єдинну.
Довгожданну, самостійну.
Дарував, бог Україну.
Для добра нам благодійну.

Осквернили божу данину.
Освинячили країну.
Молоденьку, безневинну.
Приморили Україну.

Зневажають всяк людину.
Ігнорують, як скотину.
Брешть, крадуть безупину.
Нищать націю не винну.

Не простить бог цю ровину.
Не покине Україну.
Покара тварюку винну.
В пекло кине всю родину.

Кожному громадянину.
Не руйнуйте Україну.
Зберігайте як дитину.
Та шануйте в ній людину.

І благодать тоді подвійну.
Пришле вам бог за Україну.

20.12.09. В. Назаренко.

Українська демократія.

Це брехня шановна братія.
Що в Україні демократія.
Народ наш нищить свинократія.
Злодії, мафії, їх партія.
Службовців, суддів олігархія.
Вся президентська ієрархія.
Не дасть життя н