Чи бачили колись ви захід сонця в Україні,
а може його схід?
Чи чули ви, як вітер грається колоссям,
співаючи за ним услід?
Чи любите ви мальви край вікна,
зелені береги могутнього Дніпра,
степів безмежних золотисту гладь
і небосхилу синього блакить?
Якщо ви любите все це -
тоді скажіть мені одне:
чому ж забули ви про тих
хрестів самотніх край доріг,
про тих, що вам своє життя віддали,
що щастя вам подарували?
Чому ж незгадуєте ви
про їх батьків самотню старість,
про тих дітей, сирітством сповиваних...
Забули ви?! чи ж мали право
ви українцями назватись?
Ні, не мали...
Вам перед Господом потрібно сповідатись,
вимолювать прощення за гріхи.
Ні, не за ті , що скоїли в житті, а ,що забули...
Забули те - без чого неможливо жити на землі.
|