Чому мені щоніч таке верзеться? Сидить ось мама у якомусь кабінеті. Той кабінет аж неземним здається, Бо стін не бачу, лише столик на паркеті. І строго так вичитує мамуся: – Чому у домі досі не прибрала? Чекай, коли додому повернуся – Щоб чисто скрізь було. Запам’ятала? Нарешті, дивний сон я розгадала: Та це ж мене так ненька-Україна Порядок в ДОМІ навести благословляла, Бо Дім наш роздирає зла руїна! А як у Домі це старе поприбирає? Як зможе інвалід до праці долучиться? Хоча... хто знає. Хай школярик прочитає – Народна думка хай йому колись згодиться. За ці роки, з кучмівського погрому, Немає дня, щоб хтось когось не ганив. А користь з цього є? І сенс який у цьому? То, може б, мовчки кожен власний віз плуганив?
колись і я писав отак здається.слів вихор навколо несеться.хоча не класик,класиків читаю.душі багато...змісту поки...мало...надія є що віршик буде жити,коли душею його окропити.
Тема глибока, емоції зашкалюють, але вірш ще треба доопрацбвати. Почнімо наприклад з розміру( кількість складів) а він у вас гуляє, але було б бажання і все виправиться. Бажаю успіху!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
