Точить запахи цвіт на зеленому вщерть рушникові. І косаті русалки сміються у листі вербовім. І нащо вам, сеньйори, здались Емірати далекі. Ви послухайте, як у пампасах клекочуть лелеки! Може вразить щось вас, і дасте ви нам добру пораду, Бо місцеві пеони ніяк не дадуть собі ради. Головний тут – дон Федро, і донів до біса, як личить. На фасадах фазенд імпозантні квадратні обличчя. Вони кожного чують і пильно вдивляються в даль: Чи куються мачете? Чи вариться експортна сталь? Обіцяють залізний закон і судовий процес, Бо на волі ще банди злочинців (у формі і без). А хто дихати хоче – дозволять (свободи ж пора!) Тільки слід кому треба тихесенько дать хабара.
Хлопчик хоче в Тамбов. То й чого ж? І нехай собі їде! Бо вже лишніх парковок нема. Джипи ставити ніде. Ще від Нестора так повелось – нами правлять чужинці. Козиряємо хвацько вождям, государям і принцам. І вчимо ми терпляче, століттями мови чужі, І зостався лиш крок, щоб до рідної нам збайдужіть. Вже в історії пишуть, що ми – нерозвинута раса. Радять досвід вивчати у старших братів-папуасів. Але нам все одно, ми вже звикли. До всього звикаєш. За роботою ніколи все… І ХАТИ НАШІ СКРАЮ. Нас побачите в білих платочках і жовтих сомбреро На безкраїх просторах цукрових плантацій і прерій. Хлібом-сіллю зустрінем, і щиро запросимо вас: Завітайте, аміго туристо, до нас в Гондурас!
Ех!.. Текіли б із перцем… і вишиті пончо нам би. Та й утнем гопака під веселу мелодію самби.
Читала з задоволенням, хоча від реальності написаного сумно було на душі... Глибоко і правдиво, пане Валерію! Лише не "лишніх", а "зайвих", а ще мені проситься в передостанньому рядку "ще" перед "нам би".
Я оце разів із 30 прокрутив обидва варіанти ("б із" та "би з"). Як на мене, вони звучать практично рівноцінно, хоча "би з" краще читається. Може ще хтось скаже слово?
Прочитала із задоволенням вірша і від душі посміялася. Ви знаєте було б веселіше, якби не було так сумно, за ту реальність, що ми переживаємо, але учені мужі кажуть, якщо нація уміє сміятися над своїми помилками, то вона здорова.
Попри дещо саркастичне забарвлення твору,з-між рядків прочитується сумна реалія, що називається"комплекс меншовартости". Ви ,Валерію це чудово підмітили і прекрасно подали у даному творі. От що мені прийшло в голову перечитавши Ваш твір: "Доки в нас на чаті президенти, А не Гатьман, чи сильний керманич- Будем кволі, лояльні педанти, Нам завжди треба буде погонич.
Заки чути "респекти", Ай лав ю"- Заправлятимуть "Вови" і "Маші" Українство -це точно я знаю- Рідні простори знову не наші.
Поки будуть звучати в нас Гімни- замість Славеню- гордої пісні, Під ногами лежатумуть г....на- Меншовартості вироки грізні.
Не в моїй здатності справа, Валерію, а Вашій майстерності проводити і виписувати основну думку.Подальших злетів Вам!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
