ПРОЗРІНЬ, АЖ ДО НЕБА
ПРОЗРІНЬ АЖ ДО НЕБА. Ох, докіль прозрінь пройде пучину, Докіль від неї світло підійде, Люд не встигне на свою вершину, Бо тьма мороку іншу підкладе. Світ його застигне на дорозі, Для нього уже й простору нема, Бо знов стоїть в нього на порозі, Бездонна прірва, хуга і зима. Позви прозрінь струмок розмаю, Щоб дзвін його дзвінкий почути, Він хвилю гніву враз здіймає Щоб на вершині в сяйві бути. Та путь далеку пройти ще треба, Щоб звільнить усіх з кружіння віку, Сягни сама прозрінь, аж до неба, Й обернись отак у світань велику.
Додав: Davudenko (21.11.2011)
| Автор: © Давиденко іван
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1629 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 10
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Совість завжди не була в пошані, особливо у важкі часи.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА