П, Романе, вірш має ідею, є динамічна лінія, читається цiкаво,Щодо форми, то треба доопрацювання(напишу у приват)Поки що не оцінюю, бо вірю, що цей вірш можна ще удосконалити.
Куди ідеш, самотній подорожній? Так часто пекло схоже нам на рай. Нераз в засліпленні зриваємось в безодню, Коли в душі зневіри понад край. Віщує крук загибель, ти не чуєш? Студений вітер пристрасть роз'ятрив? У темних водах світло не ночує, У серці втікача – лише надрив. Залишиш дім, куди ж тоді, бездомний? В чужих краях – лиш озеро оман... Так часто ми у пошуках невтомних В дорозі заподіюємо ран Не лиш собі, а й ближнім, які поряд. Чи ж варто у безодню так спішить?! Тече вода через роки і гори, В ріці Життя тамуєм ненасить - За волею, якою вічно марим, І за вогнем, що серце обпіка. Ніщо в житті нам не мине безкарно – Ні зле, ні добре, правда є така!
Шумить ріка, гудуть надривно дзвони, Й закохані у весну солов'ї Знов пристрастю відгукуються в лоні Душі твоєї, де ще йдуть бої...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
