****************************
Весняна повінь
всю мою душу
заполонила,
пташиний гомін
мене
зворушив, мов голос милий.
З далеких далей,
молю – "Озвися відлунням грому,
щоб всіх печалей
могла зректися, прогнати втому!
Хай подих вітру
мені шепоче про тебе, Милий,
я сльози витру -
для Тебе хочу зростити крила...".
Літаю в висі
на хвилях марев, аж по під хмари.
Молю – "Озвися
до мене зараз,
ким серце
марить!". Яскравий промінь
мене торкає цілунком ніжним. Я йду додому -
за небокраєм
так дивовижно... Спочине серце моє зболіле в розлуці вічній. Всі грані стерто. Здіймаю крила. Вже небо кличе...
2001 -2012рр.
Вірш присвячений Атені Пашко, великій доньці України, поетесі, дружині В'ячеслава Чорновола, яка нині вночі пішла у Вічність...
|