Зорі плакати не вміють,
заборона – вічність дика,
чорна і така безлика.
Крапля-слізка: тут же злива-
то марудствують поети,
вже швиденько за сонети…
Промінь кинула з думками -
три рядки в іскристім ямбі-
і поет за дифірамби.
Два рядки хореєм в танці,
і поет складає станси...
Зорі весело моргають:
бо поетів добре знають…
|