Замучені і заморочені, бач ліплять горшки не святі. До дивочекання охочі ми без змін у своєму житті. І бути би трохи жорсткішими, та читане правил есе. От й б"ємо апатію віршами, а далі хай хвиля несе. Пасивність і рамки естетики утримують все ж од звитяг. Ми, наче ті чайні пакетики, застояні в чашці життя.
|