| У котрий раз читаю " КОБЗАРЯ" - Мудру книгу велетня - ПОЕТА І повстає переді мною із даля Наша Вкраїна злим натиском роздерта
І л'ються сльози із очей Коли читаю незабутню"Катерину" Про тяжку долю простих людей Про нашу славну і нещасну Україну.
І знову гіркі сльози із очей Коли читаю незабутні строки Твої вірші недоспаних ночей Беруть за душу,хоч промчались роки.
А в ті рокИ не шанували рідну мову Нас називали зневажно "малоросами", А той народ,що працював над норму Бідував й ходив ногами босими.
Та ти писав,писав по -українськи, Бо ти у серці Україну мав ІІ красу у своїх віршах З любов'ю й радістю ти оспівав.
А твоє слово- сьогодні мов живе Дає нам сили і сподівання
Тарасе,милий,серденько твоє В твоїх віршах як сонце,як світання.
Ти не боявсь ні катувань,ні заслання, Завжди хотів допомогти народу, Нам залишив на добру згадку"КОБЗАРЯ", Щоб ми боролись за правду і свободу.
Хвала і шана тобі,Тарасе милий Ми не забудемо вірші твої Ти в небі- вільний голуб сизокрилий, ПОЕТ ВІД БОГА-УКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІ!!!
| 
та
у Вас