Нд, 15.06.2025, 18:00
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1073]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [135]
Аудіовірші [49]
Українцям [2704]
Вірш-пісня [549]
Вірші про Україну [1485]
Вірші про рідний край [812]
Вірші про мову [227]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [107]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [289]
Вірш-усмішка [1008]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [154]
Вірші про жінок [664]
Вірші про чоловіків [115]
Вірші про військових, армію [219]
Вірші про Перемогу, війну [416]
Вірші про кохання [3431]
Вірші про друзів [714]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [60]
Вірші про професію [85]
Вірші про eмiгрантів [146]
Вірші в перекладі [714]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1223]
Вірш-тост, вірш-привітання [122]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [25]
Релігія [342]
Щастя - ... [602]
Жінка - ... [265]
Життя... [4530]
Філософам [1314]
Громадянину [922]
Метафізика [159]
Опитування для Вас:
Де Ви друкували поезію?
Всего ответов: 421

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Поети
 

Вмирають поети...

Вмирають поети,
Лишаються вдови,
Втікають Пегаси –
Порожнє сідло.
Лишають на щастя
Маленьку підкову,
Немов недописану
Літеру «О»...

Лишаються вдови
Між холоду літер,
Скупих телеграм
І пекучих безсонь.
Кружля над судьбою
Самотності вітер,
Навік погасивши
Живильний вогонь.

О, як же натхненно
І як терпеливо
Були вони жрицями
Цього вогню!..
Всі бачили тільки
Поезії диво,
Вони ж їй себе
Віддавали по дню.

О, як вони вміли
Чекать і мовчати,
Від протягів часу
Вогонь берегти.
Усе розуміти –
Не все помічати
І все до краплиночки
В серці нести.

Лишаються вдови.
Стихають промови,
Лиш рими нетлінні
Летять звідусіль...
І цокають, цокають
Часу підкови –
У скронях,
У серці,
В чутливій сльозі...


Додав: virchi (13.07.2007) | Автор: © Матушек
 
Розміщено на сторінці: Поети,

Поділіться цією публікацією у Фейсбуці:

Переглянули твір - 2691 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
avatar
1 Life-Proza • 00:13, 28.11.2007 [Лінк на твір]
не дуже вдалий вірш
avatar
2 NeoNick • 13:46, 30.12.2007 [Лінк на твір]
А мені вірш сподобався. Жінка, як муза, що породжує в голові поетичні рядки. Відмінно!
avatar
мені також сподобався вірш бо ж дійсно залишаються рими гіркий спогад для вдов які були музою це досить реалістичний вірш cool
avatar
4 virchi • 00:00, 16.07.2008 [Лінк на твір]
Так, іноді буває, що митець, у тому числі й поет купається у славі, а левову частку його успіху належить тим, хто береже домашнє вогнище, хто проводжає і зустрічає нас з роботи... Дуже прикро, коли не помічають жінок, які є справжніми натхненницями творчості. Тільки поети для свого виправдання придумали дурне слово - муза happy , замість того, щоби поважати тих, хто увесь час біля тебе...
avatar
5 lyubyk • 14:25, 16.07.2008 [Лінк на твір]
Сильнo i лакoнiчнo...тут нiби,шмат нeба,який знайшли на зeмлi...A звiдки i xтo йoгo загубив-нeвiданнe...Tак трeба вмiти писати,нe дивнo ,щo прoпадає бажання твoрири,пiсля дeякий злиx i нiкудшнix кoмeнтарi вiн "чудoвиx" пoeтiв...
avatar
hands hands hands hands hands
молодець!!!!!!!!!!!!!!!!!
avatar
7 virchi • 08:59, 16.06.2011 [Лінк на твір]
Так! Це одна з перлин поезії нашого сайту (і не тільки нашого)...
avatar
0
8 spydut • 16:26, 21.07.2021 [Лінк на твір]
Нема поета овдовіло слово , зникає мова чудних слів . Отож напишемо ми правдою і власну мову ми піднесемо аж до небес .


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє. 

"А риба сама скинула кості"

Ludmilka: Щиро вдячна за тонке розуміння написаного мною!!!

Nemo: Дякующиро, Василю, пишу, як відчуваю... і всім навколо бажаю Щастя...

virchi:
Мова вірша піднесена, що підкреслює значущість втраченого. Але за високим стилем читається жива людська драма - про довіру, яку не виправдали, про дар


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz