ШЕВЧЕНКОВЕ ТЕПЛО

У цьому світі, де кінця не видно
строкатим ордам примайданних ревищ,
єдине тішить, що погідно квітне
і не тьмяніє сонце Кобзареве!
Хай дні ясні або туманні ранки,
хай зими теплі чи холодне літо –
такої ще не виткано фіранки,
щоб сонце те від мене затулити!
Отож – квітує сонце самобутнє,
І злободенне, і таке святкове...
Що зцілює собою сірі будні
п'янке тепло Тарасового слова...