Голод поринає моє тіло Вітер пронизує до кісток Мабуть кроки вже не приємні Наступаю тисячі разів Відчуваю біль і втому Натомість ніч поглинає правду Остання пачка сигарет Скрізь дим я бачу місяць Розлітаючись зірки Крокую без зупинки Перетинаючи шляхи І голод не втамую...
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 998 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
