На волю фантазію враз відпускаю,
Що трапиться потім – ще не уявляю.
Очікую музу, тому прислухаюсь,
Ось прийдуть рядки, я таки сподіваюсь. В моменти такі мене ніч не приспить,
Бо думки тісняться, надходять щомить,
А як на папері вже ляжуть слова,
Тоді час вже спати – болить голова. На серці так легко і дивно тоді,
Неначе ходив босоніж по воді,
А ніч все чекає – пора відпочить,
Щоб сили набратись і знову творить.
| 
у Вас 
2
