Ридає душа занехаяна…
На шпальтах примарної вічності
Пишу я буття свого повість.
У тіні моєї величності
Ховається зраджена совість.
В чорнило добірної підлості
Пір’їну вмочаю блудливу.
Рукою безглуздої гідності
Строчу справедливість брехливу.
В ній, сповнений честі й сміливості,
Крилечка розкинувши янгольські,
Пильную тюрму справедливості,
Возвівши на звої євангельські.
Долаю списом непорочності
Зміюку, без суду знекровлену.
Малюю ікону наочності,
Значущості власної сповнену…
Лоївка коптить неприкаяна
Хвальби незаслуженим трунком.
Ридає душа занехаяна
За чванства безсилим лаштунком.
Додав: mikolachat (07.03.2016)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Поети
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1128 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ivanpetryshyn : А, що ви від них очікували?
Вони ж мусять якось Ванькам і Ксюшам пояснити,
чому вони почали війну з Україною
і чому це- "правильно".
virchi : Зараз російська пропаганда звалює теракт на Україну. І не дивно - в усіх бідах на болотах "винні" українці та американці
virchi : Дякую за розміщення додаткових лінків - і на текст, і на відео в Ютубі, щоб розуміти мелодію!
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА