Можливо, у цей день, мене і не запросять,-
У коло, де читаються вірші,
А може, зможу бути де поетів вдосталь,
де дзвінко й виразно звучать читці.
Хоч болісно, але як зАвжди ігнорують,
Мої вірші та і мене саму,
А я бажаю від душі читати людству,
Свою поезію, на жаль,сумну.
А чи готові слухати і розуміти,
Рядки де є римовані слова?
А чи сприймаються хоча б самим повітрям,-
вірші із особистого пера?
Ірина Пшиченко
|