“Співочі равлики”
Вінок із лавру не носити
Хоч перли роздумів пиши
Думки дурні – бешкетні діти
Нема в них слави чи краси
Байдужа всім мізерна доля
І час твій згаяно впусту
Таке пухке, бездарне, кволе –
Незграбні замки на піску
І ось вже мрія солов’їна
Крекоче збориськом ропух
У небі грузнуть білі крила
Чіпляючись за хмарну муть…
Не пахне квітка паперова
Німі – вигадливі слова:
Чи щось отруєне брехнею
Чи щось тягуче, як смола
Надривно плачеш про кохання
Та тільки попіл по гниллі:
Чи то перевертні-бажання
Чи щось рожеве в пінній млі
Вінок вербовий не зносити
Й собі короною сплету
Хай заздрять недолугі діти –
Думки, закуті у нудьгу. 241217.
| 
у Вас 
0
