А майстер заливав у форми Думки, як розігріту сталь. І критика - лоза вербова - Шмагалу душу. Аж печаль Клубок образи намотала, І от востаннє він залив Думки. А мрія звала. Та майстер душу опалив.
"Звала"- не добре, краще б, може, визрівала? А думка є, і сильна. Лікуйте, Миросю, обпалену душу! Не тримайте ні на кого зла, у вас, вірю, все попереду!
Сподобався вірш. Дужий, міцний, як сталь. І такі бувають поети, такі у них бувають вірші - як скажуть, що ніби грім б*є. Мабудь описували саме таких...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
3
:hands: 