О де ти, Музо? Музо! Музо!!! Чорніє розчерками лист. Дай хоч слівце, хоч речення безглузде, І припини мовчазний піст. Я - не поет, я - не оратор, Я - лиш романтик з римою на "ти", Що вже не може більше не писати, Бо від віршів залежний наркоти. Я не бажаю втратити блаженства, Не хочу вірити, що ти - юнацький шал, Ну доведи ж, натхнення, верховенство Духовних над тілесними начал. І я творитиму, шукатиму у бруді Душевні промені, світлини чистоти, І ще колись, можливо, скажуть люди: - Спасибі, Музо, що змогла прийти...
Навіщо не оратору, не поету ,не творчій людині Муза? Не потрібна вона таким, але чоловіку "... що вже не може більше не писати...", без неї обійтися важко. Думка близька і зрозуміла.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
