До наших лав, до нас,
хто в серці має весни,
Хто чує, що вже час
здолати зимні сни,
Хто сонця промінці
пустив, мов правду в душі,
До наших лав, усі –
пани й товариші! Зруйнуєм лад старий,
де зими – ох і люті,
Де навіть навесні,
надії не цвітуть...
Доволі вже мовчати!
Ми – вільні і розкуті
І сонця прапори нас
до звитяги звуть.
Нас сонце зве до справ,
як селянина в поле,
Нам сонце для надій
метнуло промінці...
О, Боже, дай нам сили,
щоб збудувати долю,
Збирати камінці
І сіяти зерно.
| 
та
у Вас 
0
