Минає втома, Бо мою душу зігріло сонце І я зуміла зловити промінь В своїй долоньці. Вчорашній відчай Розтанув наче ранковий іній, Я зазираю у неба вічі І бачу тіні Від мрій крилатих, Які від мене втікають з вітром, Аби вернути й зафарбувати Душі палітру У колір сонця, Безмежжя висі, в якій комети, Що пролітають, немов жар-птиці, Як дух Поета.
Минає втома, Шепоче янгол мені на вухо, Аби вказати мій шлях додому... Ти теж послухай!
|