Приємно зустрітись на святковій лінійці, Нам батькам випускників школи Адамівської, Час наступив діткам вилітати з гнізда, Та в ВУЗ поступати, здобувати знання.
На очах стаєте дорослими Ви, В свої руки повинні турботу про сарших взяти, Постійно бути на варті життя всіх людей, Для розквіту сил та мудрості в душі.
Головне завдання синочку ти знай, Трудитись постійно над собою щодня, Своїм розумом будувати відношення з людьми. Щоб вивчить всіх долі для чесних стосунків.
Дорожчого в світі нічого нема, Як здоров»я та спокій на серці всіх нас, То ж слідкуйте та охороняйте всіх людей будні, Щоб не збитись з дороги, завжди бути учнем.
Ми Любимо Вас діточки рідні, Тримайтесь за руки, відкрито живіть всі, Багатство це є молодість Ваша, То ж радійте в цю ж мить Ви і є олігархи.
Шановна , пані Надія, вірш дуже душевний......Та він зовсім не звучить, бо немає ритму , а можливо і не вистачає рими....Якщо це у Вас білий вірш, то він теж трішки не так пишеться.....Не ображайтеся....
Якщо порадієш всім серцем за діток, Ніколи не звертатимеш уваги на ритми. Навчитись любити ми маємо вже, Щоб у щасті проживати кожен цей день. Я дуже Вас усіх поважаю та люблю. Дякую.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
