Пішли ми у школу,у той перший клас Домівкою стала школа для нас. У школу прийшли ми маленькі діти, Невміли читати,і тихо сидіти! За ручки ти взяла і нас повела, Яка же весела тоді ти була! За парти поклала,сказала сідати, Букварик новенький,будемо вивчати. Букви ти нас вчила одна за одною, Як тяжко прощатись тепер із тобою. І довго чекали ми цього дзвінка, Прийшла та хвилина не дуже легка. Послідний дзвінок для нас продзвонив, Він наше дитинство уже залишив. І невже це від нині,таке може бути, Що наше дитинство уже не вернути! Вчителько наша,чому ти сумна, Тому що на скронях блищить сивина, Чи може тому ,що ідемо із школи, В яку не повернемось ми більше ніколи? Питаєтесь діти,чому я сумна, Відходить від роду сімейка одна! Не плач наша рідна,не плач не редай, В дорогу щасливу дітей проводжай! А ми твою ласку ніяк не забудем, Приходить у гості до школи ми будем, Спасибі за ласку і ту доброту! Ти вчила,як жити в годину круту, Ти знами ділила і радість і сміх. Прийми побажання найкращі від всіх, Прощай рідна школо і ти світлий крас Вже тільки гостіми ми будем у вас
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 3804 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
