слухай, шо тубі пувім-
ни тубі- тіко, а - всім:
був субі я кулись малим,
я був добрим, а ни злим:
бігав так, як всі малі,
брав цурпалки і палі,
бавився субі з другими,
і худив ду школи з ними,
як я був дужи маленьким,
ту чуть в хаті ни згурів,
бу худити ше ни мів.
перший рас пішов ду школи
я з сусідом, али там,
задирка мині застрегла
в палиц- скажу, то буліло, вам,
я сказав, шу вже ни піду
і чикав ше цілий рік,
чирис то типер я вчуся
весь свiй вік.
на пучатках, було тяшко,
али я читав і читав,
i так чирис пару років,
я багато вже знав.
я любив літиратуру,
і писати, і твурити,
вчився в виликих пуетив,
як тре' правильно рубити.
я читав пу-українску,
і пу-руску, і пу-польску,
ше навчили пу-англійску,
пу- латиньску, пу-німецку,
сам навчився пу-італійску
і читати, і писати, ну,
і, навіть гувурити,
вже, кули пучав я вчити,
ну, і навіть, добри жити.
потім став викладачом,
і писав статі-руботи,
викладав анґлійску мову,
потім- навіть італійску,
викладав-пирикладав,
дуже вже багато знав,
вивчав фільософскі науки,
і мав навіть книгодруки,
за то, шу то всьо ся стало,
мавби-м цюлувати руки.
дякую всім, куго знав,
за то, шу таким я став.
викладаві-м чужі мови
ду писаня і рузмови,
али ся знайшли такі
субі люди ніякі,
шу сказали,
шу я- ніхто,
шу я всім утам мішаю,
і пуслали ня туда,
де смороди і біда.
ну, і я субі пішов,
і руботу я знайшов,
і найшов диржавну поміч,
дякувати можу тожи,
бо я знав: Бог дупуможи.
жив бим навіть і ни зле,
яґби ни других прублеми-
ни рішив тої дилеми-
якісь люди, як ти спеми.
али, можи, ся шось змінит,
можи, всі знайдут руботу,
і зароблят, збагатіют,
і самі ся пругудуют,
і землю свую вратуют,
і настани вічний мир-
будут їсти масло-сир.
найся стани так, як треба,
зношу я слува ду неба,
най всі будут- всі щасливі,
най ся їм пукажут дива,
най Зимля буди щаслива,
а мине- ни зачіпают,
шо я хочу, всі добри знают.
Їван Питришин
Ivan Petryshyn
|
та
у Вас