Київ. Жорстока спека. З Ради кульгала Мова... Обдерта… Майже мертва... У небо погляд... В вись хрести. Дзвенить… Фальцетом Не помісна церква… Дзвенить монета; Підкуп, чи пожертва, Внизу: бруківка, суржик, Чорний беркут. Дім Український. Голод. Студенти. Крути. Нації батьки. Історії круги. Чи можна пам'ять стерти? Йдуть. Посміхаються. Онуки тих червонопиких, Що у Холодному Яру В крові топили українство вперте… Паперть. Поезія. Поети. Слізьми пливуть сумні рядки. Наш Батько мудрий :- Де ти? Безвихідь. А чи часу тятива. Московщина... До Пушкіна,- Французькі лиш куплети. Там Захід «друг». Зі Сходу « брат» А мати українка. Німа. Без колискової дитя. Ридма. Віка. У серці пращури, У голові Москва. Душа! Яка?... Зґвалтована, спаплюжена. Йшла Мова вперта, в спеку. Води..., грози просити. У студента, у поета….
Холод. У душах крига. Весни згубились в дорозі. Люд від зими не оклигав, Хоч закипає розум. В серці живе зневіра, День не несе надії, Душі навколо сірі, Втомлені від бездії. Совість людська хвора, Все, що святе, продали. Те, що було потворне, Вищу ціну дістало. Те, що горіло в грудях, Нині лише тліє. Слово несе облуду І покривається цвіллю. Довго травили волю, Доки її не стало. Пишуть за нас ролі, Потім ведуть на поталу. Хто нам цю кривду робить? Док нам терпцю стане? Ми не в смугастих робах І не усі безталанні! Хай собі "світу сильні" Граються в чорні ради. Ми не раби - вільні Жити себе заради! Грози шматують небо, Наче для нас розплата... Час починати з себе Світ цей на краще міняти!
Зверніть увагу - перші дві строфи у наших віршах мають однаковий ритм і розмір, а далі у Вас рядочки почали стрибати, їх би трохи підрихтувати - було б супер!
Ось шкандибає Слово, Втомлене в битвах грізних, Хтось його обезкровив В лапах своїх залізних. Знищене і обдерте, Сотні разів розп'яте, Наче душею мертве, Вбите жорстоким катом. Ледве кидає погляд В небо таке скорботне, В погляді стільки болю, Але вже зримий спротив. Кинута кимсь монета В церкві фальцетом стогне. Підкуп, а чи пожертва? Морок вростає в скроні... Знову бруківка, суржик, Беркут - криваві руки, В серці холоднім - стужа, Ближньому ближній - круком. Ворог, мов звір голодний, Душить дитя в колисці... Досить ярів холодних, Кров'ю в сиру землицю! Рабство лиш гірше смерті. Крути. Повстання. Поступ. Пам'ять не вдасться стерти! Скажем тиранам - досить!
Знову поет-провісник Скапує кров'ю в рими В пошуках вічних істин, Хоче з'єднатись з ними. Прагне себе наситить Волею, наче птаха. Боже, зціли нас світлом! Дух воскреси із праху!
Ця тема й справді мені дуже близька, бо вже понад 10 років я зі своєю громадянською лірикою по усіх громадсько-політичних заходах, я становилася в поезії як такий собі "барикадний поет"...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Суть сподобалася!
