Відпущу слова Відпущу слова свої на волю, Та боюсь, що хтось їх позбира… Я малюю ними свою долю, А роки нашіптують : «Пора!» Скільки вже зупинок проминула, Потяг мчав, не стишував ходи. Так життя пройшло… І я збагнула, Що багато збігло вже води… Сивина лягає на волосся, Хтось здоров’я підло викрада… Нехай щось в житті і не вдалося, Та душа ще й досі молода… І я цим горджуся і пишаюсь, Шепочу молитви крадькома. Бог дає, я вдячно і втішаюсь, В інших же й цього нема… Нема…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2200 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
