Відпущу слова Відпущу слова свої на волю, Та боюсь, що хтось їх позбира… Я малюю ними свою долю, А роки нашіптують : «Пора!» Скільки вже зупинок проминула, Потяг мчав, не стишував ходи. Так життя пройшло… І я збагнула, Що багато збігло вже води… Сивина лягає на волосся, Хтось здоров’я підло викрада… Нехай щось в житті і не вдалося, Та душа ще й досі молода… І я цим горджуся і пишаюсь, Шепочу молитви крадькома. Бог дає, я вдячно і втішаюсь, В інших же й цього нема… Нема…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
