Відпущу слова Відпущу слова свої на волю, Та боюсь, що хтось їх позбира… Я малюю ними свою долю, А роки нашіптують : «Пора!» Скільки вже зупинок проминула, Потяг мчав, не стишував ходи. Так життя пройшло… І я збагнула, Що багато збігло вже води… Сивина лягає на волосся, Хтось здоров’я підло викрада… Нехай щось в житті і не вдалося, Та душа ще й досі молода… І я цим горджуся і пишаюсь, Шепочу молитви крадькома. Бог дає, я вдячно і втішаюсь, В інших же й цього нема… Нема…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2220 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за