МОЯ ТИ МОВО

Моя ти мово! Досі не в пошані!

Сиріточка, хоч матінка жива.

Женуть тебе в краї тобі незнані,

Земля своя притулку не дала.

Занедбана, бо ще й тепер “не в моді”,

Розгул чужинців- це авторитет!

А ти, загнАна в кут, в своїй господі,

Чекаєш, поки скінчиться бенкет.

Хоч час-від -часу піднімаєш голос,

Багато ще глухих в твоїм краю,

Кому потрібний той захланний-пафос,

Якими так хизуються, гниють!

Бо той хто рідну мову не шанує,

І матір рідну, боком омина,

Того Господь ,чужою не почує,

Яка б вона “шляхетна” не була!