У сучасній країні, в серці Європи,
Дорослих людей косить хвороба:
Від рідної мови їм щелепи зводить,
А від сусідської — різко проходить!
Так мови своєї вони лякаються,
Щосили від бідної відбиваються,
Що довелося, поки ще жива,
Призначити мові захисника.
Інертно осторонь стояти вже несила —
У цій боротьбі, тільки дужче її полюбила!
Я стану для мови державної волонтеркою,
Почну лікувати хворих спочатку абеткою,
Потроху звичайні словосполучення
Складуться у довгі красиві речення.
І якщо, хоч когось мені вдасться зцілити,
Надихнути коріння своє боронити, —
Це вже маленька допомога,
Це вже велика перемога!
Бо, я громадянка дивної держави:
Де мова є, але немає права!
Щоб вільно розмовляти — захищаюсь,
Крізь хащі невігластва пробираюсь,
Та мови своєї я не стидаюсь —
Українською мовою я пишаюсь!
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1158 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
