Говорять, що націй не буде
І зникнуть всі мови. Овва!
Хто заприсягне, що забуде
Матусі пестливі слова
І ті чарівні, мелодійні,
Хвилюючі душу, пісні
Сумні, жартівливі, застільні,
Що чули не раз від рідні?
А мова поезії - диво!
В ній перлів коштовних краса,
Сліпучо-барвиста, грайлива
Струмує димком в небеса.
Потічків розмірений гомін
Вчувається в мові мені,
В каміні дровець тихий говір
І спів солов"я навесні.
Збираю на нитку перлини-
Слова різнобарвні, рясні,
Гаптую чудові картини,
Такі дивовижні, ясні.
У ноуті чи на папері
Я словом змалюю красу
Багряного листя у сквері,
Спекотного липня грозу.
Кохання шаленого трунок
Звучатиме в мові моїй
І Господа щирий дарунок -
Батьків заповітні краї.
Зневажили мову чужинці.
Триває в країні війна.
Шануйтесь, брати-українці,
Матусина мова - одна!
Які б не пройшла руйнування
Свята українська земля,
Нехай переможе кохання
І мова прекрасна моя!
6.02.2022
Про цю тему багато вже сказали поети, ніби і нічого додати, але ваш вірш буде прекрасним додатком до цієї скарбнички віршованого поетичного слова про рідну українську мову!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
