Весна настає! Чути, як за вікном Лунають пташині рапсодії, А мова моя - з перебитим крилом, Неначе забута мелодія. Бездухість і лінність панують у нас, Це ж складно - словник відкривати, На зайві дурниці розтрачено час, І ніколи мову вивчати. Хто зцілить крило? Хто завадить біді, Щоб мова в висоти злетіла? Хто струни чарівно торкне золоті, Щоб мова у душах бриніла? Хто запах відчує у ній чебрецю? Нести у народ до загину Поети, ви маєте місію цю, Бо мова - душа України.
Дякую за такий коментар, буду намагатись надалі, щоб подих тамувало протягом прочитання всього вірша)) Це доволі непросто, але коли є натхнення - долаються всі перешкоди. То ж дякую за нову шалену порцію НАТХЕННЯ!!!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
0
Дякую!!! 
