Кожна пташка свої пісні має

Хто я є насправді, де моє коріння?
Що я відчуваю: радість, а чи сум?
Риторична думка, пустоговоріння…
Звідки в голові моїй стільки дум?
Що для мене мова, українське слово?
Слово – це природи нефальшивий звук;
Слово – шум джерельця, тріск сухої гілки;
Слово – це для мене, як до серця стук
Україно, ненько, люблю тебе слухать
Особливо чистий український спів.
Це немов дарунок, відчуття таємне,
Коли мова рідна ллється звідусіль.
Мова наша вічна, попри перешкоди
Втримується в людях, зміцнює народ.
Мова українська – це донька природи,
Особливе море словникових вод.
Хочеться, щоб мова – вічний мій попутник,
Зберігала вічність, молодість свою.
І нехай, як Місяць у Землі супутник
Будуть не розривні мова і народ!