ОЙ БЕРІЗОНЬКО БЕРІЗКО

Ой, берізонько, берізко!

На білому чорна риска,

Стан тоненький і тремтячий

Кожен здалеку побачить.

А гілля таке текуче,

Наче спад з гірської кручі.

Пасма листячка тріпочуть,

Промовляють все, що схочуть.

Хіба можна щось  питати?

Можна тільки покохати.

Клен і миті не вагався,

Аж по вуха закохався.

І гіллям схилившись низько,

 Притулився до берізки.

Чув не раз я на світанні

Їхніх пестощів зітхання.

Прокохались ціле літо,

Посплетали в коси віти.

І в берізки і у клена.

Сила пристрасті силена

                *****

Та подув осінній вітер

Розгойдав в берізки віти.

Враз берізка похилилась

І від клену відступилась.

А вже вітер, злий хлопчисько,

Скинув листячко з берізки,

Та й  шпурнув його додолу,

Незахищена і гола,

На вітру тремтить берізка,

Розплелися віти-кіски.

Потьмянішав стовбур білий,

Не лишилось в серці віри.

Поруч клен сумує, плаче,

В небі качка сумно кряче.

Відлітає в край далекий,

А їй вслід спішать лелеки,

Щоб під небом африканським

Знову жить собі по-панські.

                 *****

Ой, зима холодна, біла,

Землю снігом щільно вкрила.

І берізку кучугуром,

Наче в валяночки взула.

Тепло ніженькам під снігом,

Зверху насту плотна крига.

Спить берізка і сумує

Та й до вЕсни дні рахує.

Але ж днів тих так багато,

Як  усі порахувати?

Наїжачивсь клен гілками,

Наче голову руками,

Обхопив себе і тужить,

А із степу дме і в’южить,

Так пронизує морозом,

Що в очах постійно сльози

Перетворюються в іній…

Важко клену-сиротині.

                *****

Прокидайсь мерщій, берізко,

Бо вже вЕсна зовсім близько.

На снігу відлиги плями,

Скоро будеш із бруньками,

В нове листячко вдягнешся,

І, мов сонечко, всміхнешся.

А воно вже сяє в небі,

Клен наблизиться до тебе

У новенькому жупАні:

- Щіро вас вітаю, пані!

Знову пестощі все літо,

Посплетають в коси  віти.

А я встану на світанні,

Та й почую їх зітхання.

Вересень 2012