СОН
Липневим ранком все в душі святкує,
Безхмарне небо не несе загроз…
Стою і бачу, як гаї крокують
Мені назустріч в діамантах рос.
А слідом луки сунуть прибережні
Всі в хвилях буйних соковитих трав,
Де кульки конюшини обережно
Вплітаються у полум’я заграв.
Ось
йдуть ставки, відблискуючи небом,
Зміїсті,
тихі, степові річкі
Усе у
русі, том нема потреби
Чіпляти
щось на пам'яті гачки.
Все
пропливає повз, все обминає,
Перетинає
темний небокрай…
Вдивляюсь,
а нічого вже немає –
Сон
закінчивсь – прокинься і ставай.
12.11.2012
ПАМ'ЯТІ
ВОГНІ
ПолинОва
зради гіркота,
КалинОве
згарище любові,
А над
ними у надійнім схові
Непорушна
і крихка мета.
Сонце у
полоні кришталю
В
келихах сумує і зітхає…
Ще учора
я кричав: кохаю,
Та
сьогодні шепочу: люблю…
Де ж
воно і з ким все відбулось,
Що тобі
і що мені дісталось?
Як же
так із нами дивно сталось,
Що
наснагу підмінила млость.
Де ж
вони, далекі наші дні?
Потонули
в присмерках бузкових,
Та на
споді спогадів казкових
Знов
палають пам'яті вогні.
10-12.11.2012
ТА ПОПРИ ВСЕ
Блакить небесної душі,
Яка іще не відлетіла,
Від наполоханого тіла,
Що на останній вже межі.
А десь за крок від неї смерть
Без спогадів і без надії,
Навік зупинено події,
Все поглинає круговерть.
Та попри все іще живу,
Та попри все ще сподіваюсь,
Що не востаннє прокидаюсь,
Що смертний морок розірву.
10-12.11.2012
| 
у Вас 
1
