Я залИшилась вдома сама, Та за тебе я молюся Богу, Бо чомусь тебе довго нема.
Може сталося щось? Я не знаю, За цей час ти вернутися міг, Але Бога невпинно благаю, Щоб в дорозі тобі допоміг.
Щоб щасливо вернувся додому, Бо тебе тут чекає сім"я, Пізній час вже і спить наша доня, Я не сплю, бо тривожуся я .
Я звертаю молИтви до Бога: -Ти в дорозі йому поможи, Щоб до нас він вернувся здоровим,
Для сім"ї ти його збережи.
Бо для мене він милий, єдиний, Доні батько а матері син, Ти, моя найдорожча людино, Повертайся, ти в мене один. * * * Ти тихенько постукав у двері, Все нормально,лиш змучений чуть, Мені більшого щастя не треба, Як кохати й коханою буть.
Ох,пані Катерино,дякую Вам за коментар!!! Я б могла довести до ладу рими,але навмисне захотіла залишити вірш таким,яким він був написаний до одного районного концерту,присв"яченому "Дню водія",ще за часів Колгоспу. Я тоді вчилася в 9-тому класі і про такі почуття і поняття не мала. Чомусь написалося....
Пані,Наталочко,дуже гарний твір про сім"ю,про кохану людину,бо це головне в життяі кожної людини,що може бути краще за любов,коли душа мов квітка розквітає?Ви гарно написали і рими дуже красиві!Натхнення!І цей букет -для Вас за такий чудовий вірш!Будьте щасливі!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Гарно і чуттєво! 
