У котрий раз читаю я "КОБЗАР" Цю мудру книгу геніального поета І повстають ,немовби із-за хмар, І сльози й горе і Україна злою силою Роздерта.І л"ються сльози із очей, Коли читаю незабутню " Катерину" Про тяжку долю простих людей Про нашу славну та нещасну Україну. І знову сльози із очей,коли читаю незабутні Строки.Твої віршІ недоспаних ночей Беруть за душу,хоч вже й промчались роки. А в ті роки не шанували рідну мову Нас називали зневажно "малоросами" А той народ,що працював над норму Все бідував й ходив ногами босими. Та ти писав,писав по - українськи, Бо ти у серці Україну мав ЇЇ красу у свОїх віршах з любов"ю й Радістю ти оспівав. А твоє слово і сьогодні мов живе Дає нам сили і на краще сподівання Тарасе милий,серденько твоє Залишилось в віршах,неначе сонце, Що приносить нам світання. Ти не боявсь ні катувань,ні засланнЯ, Завжди хотів допомогти народу Нам залишив на згадку "КОБЗАРЯ", Щоб ми боролись за правдуі свободу. Хвала і шана тобі,Тарасе милий. Ми не забудемо вірші твої Ти -вільний голуб сизокрилий Поет від Бога - української землі!
|