ВІРШ " ПРО ТАРАСА"

У котрий раз читаю  я  "КОБЗАР"

Цю мудру книгу геніального поета

І повстають ,немовби із-за хмар,

І сльози й горе і Україна злою силою

Роздерта.І  л"ються сльози із очей,

Коли читаю незабутню " Катерину"

Про тяжку долю простих людей

Про нашу славну та нещасну Україну.

І знову сльози із очей,коли читаю незабутні

Строки.Твої віршІ недоспаних ночей

Беруть за душу,хоч вже й промчались роки.

А в ті роки не шанували рідну мову

Нас називали зневажно "малоросами"

А той народ,що працював над норму

Все бідував й ходив ногами босими.

Та ти писав,писав по - українськи,

Бо ти у серці Україну мав

ЇЇ красу у свОїх віршах з любов"ю й 

Радістю ти оспівав.

А твоє слово і сьогодні мов живе

Дає нам сили і на краще сподівання

Тарасе милий,серденько твоє

Залишилось в віршах,неначе сонце,

Що приносить нам  світання.

Ти не боявсь ні катувань,ні засланнЯ,

Завжди хотів допомогти народу

Нам залишив на згадку "КОБЗАРЯ",

Щоб ми боролись за правдуі свободу.

Хвала і шана тобі,Тарасе милий.

Ми не забудемо вірші  твої

Ти -вільний голуб сизокрилий

Поет від Бога - української землі!