Ср, 20.11.2024, 07:21
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Сторінка "ПОЕЗІЯ та ПРОЗА" завантажувалась:
Всего ответов: 216

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Історичні вірші
 

КОЧУБЕЇВНА (ява дванадцята) НЕПОСЛУХ


Валя Савелюк :: КОЧУБЕЇВНА (ява дванадцята) НЕПОСЛУХ
ява дванадцята НЕПОСЛУХ Кобзар Опiсля сварки, як опiсля пожару: Вiдшаленiв огонь, вiдгув i вiдсвистів, Усе забрав – червоно-чорним птахом Пронiсся хижо над запалим дахом – Шугнув до неба i, мов яструб, полетiв. I залишилося потворне пожарИще, Похмуре й дике, наче кладовИще, Старе й занедбане, з руїнами хрестiв. ...Ще часом десь спiзнiла iскра зблисне, Ще десь щось трiсне, десь спроквола свисне... Струмує дим з-пiд купи обгорiлих дров, Як на побоїщi пролита щойно кров парує. ХАтнiй дух, немов душа, - УмиротвОрено, спокiйно, межи дiлом Прощається з житлом людським, як з тiлом, Усе довкола з жаху онiмiло, Усе принишкло: тихо, тихо, ша... ...Марiя никає сновидою по дому, Як пожарИщем, чи по цвинтару старому, Не взмозi й слова мовити нiкому: Усе зробилося нараз немиле, І якось чудно так оддаленіло, Пропало, наче в ирiй одлетiло - Мов загубилося в сiдому полинi, А чи розтануло, як привид, в тумані`... Ще серце, мов пiдбита чайка, квилить... Та Кочубеїха сичить, немов живиця У полум'ї невигасної лютi. Марiя нiмо упокорилась спокутi І гасне мовчки, як досвІтня зiрка, - Яка печаль на смак терпка i гІрка... Марiя Обсiли серце невситИмi птицi, Гамують спрагу – кров солону п'ють. А в серцi, що в замуленiй криницi, Знялася з дна печаль i каламуть. Гай-гай, за обрiй забирайтесь, птицi, Хай беззворотна буде ваша путь. Нема живого мiсця в тiй криницi, Лиш бiль i жаль, печаль i каламуть... ...О, доле зла! О, згорблена чернице... То ж не дарма являлася менi Жебрачкою-черницею ввi снi... Розбилося життя нараз, як жбан: Кому й навiщо це череп'я нице? О доле, о безпрОсвiтна темнице! О Господи!.. – а як же там Iван?.. Образився?.. – зневажили ГетьмАна... Вiдрiкся? Сердиться?.. Хоч слова б од Iвана... Зигзицею припасти до грудей! Забути все – забути цих людей! Батькiв! що наче ворiженьки злiї Позбиткувалися над волею Марiї, Життя перевернули в темну нiч... Я їм дочка, але не їхня рiч, Що захотять - у красний кут поставлять, а нi - то як непотрiб, кинуть в пiч! Московський, бачте, князь У невістки мене обрав! І що ж?... Хто дав їй право, хай вона i мати, Моїм життям так легковажно гендлювати? Iван їм не вгодив – чи вiн у них що крав? Та ж як заведено в людей – сватiв заслав... I, як на те пiшло, то Йван просив руки Не батька й матерi, а їхньої дочки, Чому ж тодi моя побожна мати Мене у сiни виставила з хати І згордувала навiть запитати, Чи хочу я за Гетьмана iти?.. Чи ж знав Iван, що може покохати Ту, що приймав iз Купелю Святого. Це так судилося, i не вкрунеш од того. (О Господи, непослух мiй прости!) З Iваном бути - присягала Богом I буду з ним, або умру без нього. ...Нехай вже лiпше мати прокляне, Чим ти зречешся, Господи, мене... Ти бачиш Сам - я змушена тiкати До того, хто для мене батько й мати. Пiду вiдсiль, не вернуся до хати, Де пахне порохом. I прахом! Де тiнi шамкають солому. З безоднi горя, з прiрви страху - Пiду iз дому... Де образи`, як лицемiри, З мойого серця смокчуть втому. В пречистий свiт моєї вiри - Пiду iз дому. Одчиню дверi - і по тому. Пiду. Залишу все, як є... Втечу з чужого мого дому У серце любляче твоє! (Марiя бере опинальну хустку, непомiтно виходить з хати. А там через двiр до саду, щоб до дороги... У саду пiзня осiнь.)

Додав: LedyDelfin (22.05.2013) | Автор: © Валентина САВЕЛЮК
 
Розміщено на сторінці: Історичні вірші, Савелюк Валентина, Метафізика

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2479 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): пожарище, дух, Цвинтар, сновида, дим

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
avatar
"Зигзицею припасти до грудей..."
Ваша героїня йде всупереч батькам,всупереч 
законам церкви,на її долю припало непосильне
випробування,що чекає її ...? up plus1 55555
avatar
3 LedyDelfin • 07:11, 24.05.2013 [Лінк на твір]
дякую Вам, пані Галино - за увагу і відгуки Ваші...
avatar
2 Asedo1949 • 18:19, 22.05.2013 [Лінк на твір]
Велика страдальниця - ця Марія. Важко тільки подумати, як в ті далекі часи, можна було не послухатися батьків, а щоб піти із дому то й поготів. Дуже цікаво, доступно написано. Мені дуже подобається. 55555
avatar
4 LedyDelfin • 07:30, 24.05.2013 [Лінк на твір]
вчинки Мотрі (Марії) продиктовані "максималізмом юності" (я це так називаю), вона - яскраво виражена Особистість (я це так розумію), а особистість - часто порушує установлені для всіх правила гри (традиції, звички, "общєствєнноє мнєніє")...
цей момент взаємин Мотрі і Гетьмана - факт її втечі з дому до його "мурованих покоїв" - залишив письмовий слід, тому тут сумнівів бути не може - вона справді втекла до нього від лютої матінки своєї... найбільш уболіваючи за "непорочність" репутації коханої - Гетьман, яак тільки Мотря до нього явилася, одразу ж покликав російського офіцера, з яким приятелював (щось на зразок Алєксєєва) - щоб і хвилини не бути за зачиненими дверима удвох... щоб і тінь підозри не могла впасти на честь коханої... ця "сцена" відбувалася, таким чином, при свідкові... потім, коли вже Кочубей (вважай Кочубеїха...) подав донос на Гетьмана царю московському і йшло дознання московське ж - цей Алєксєєв засвідчив (і зафіксовано в протоколі дознання), що він був присутнім при тій ситуації - коли Мотря прийшла до Гетьмана, втікши з дому, і була ним спроваджена назад - з усіма можливими почестями і обережностями (він думав справді миром цю ситуацію "розрулити" - він дипломат, політик, мудрий і досвідчений чоловік... але Мотря була права... з Кочубеїхою він би справи не поладнав, бо Любов Федорівна мала зовсім інші наміри і вся ця любовна катавасія її планам заважала...)

дякую Вам, пані Катю...


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz