КОЧУБЕЇВНА (ява дванадцята) НЕПОСЛУХ

ява дванадцята НЕПОСЛУХ Кобзар Опiсля сварки, як опiсля пожару: Вiдшаленiв огонь, вiдгув i вiдсвистів, Усе забрав – червоно-чорним птахом Пронiсся хижо над запалим дахом – Шугнув до неба i, мов яструб, полетiв. I залишилося потворне пожарИще, Похмуре й дике, наче кладовИще, Старе й занедбане, з руїнами хрестiв. ...Ще часом десь спiзнiла iскра зблисне, Ще десь щось трiсне, десь спроквола свисне... Струмує дим з-пiд купи обгорiлих дров, Як на побоїщi пролита щойно кров парує. ХАтнiй дух, немов душа, - УмиротвОрено, спокiйно, межи дiлом Прощається з житлом людським, як з тiлом, Усе довкола з жаху онiмiло, Усе принишкло: тихо, тихо, ша... ...Марiя никає сновидою по дому, Як пожарИщем, чи по цвинтару старому, Не взмозi й слова мовити нiкому: Усе зробилося нараз немиле, І якось чудно так оддаленіло, Пропало, наче в ирiй одлетiло - Мов загубилося в сiдому полинi, А чи розтануло, як привид, в тумані`... Ще серце, мов пiдбита чайка, квилить... Та Кочубеїха сичить, немов живиця У полум'ї невигасної лютi. Марiя нiмо упокорилась спокутi І гасне мовчки, як досвІтня зiрка, - Яка печаль на смак терпка i гІрка... Марiя Обсiли серце невситИмi птицi, Гамують спрагу – кров солону п'ють. А в серцi, що в замуленiй криницi, Знялася з дна печаль i каламуть. Гай-гай, за обрiй забирайтесь, птицi, Хай беззворотна буде ваша путь. Нема живого мiсця в тiй криницi, Лиш бiль i жаль, печаль i каламуть... ...О, доле зла! О, згорблена чернице... То ж не дарма являлася менi Жебрачкою-черницею ввi снi... Розбилося життя нараз, як жбан: Кому й навiщо це череп'я нице? О доле, о безпрОсвiтна темнице! О Господи!.. – а як же там Iван?.. Образився?.. – зневажили ГетьмАна... Вiдрiкся? Сердиться?.. Хоч слова б од Iвана... Зигзицею припасти до грудей! Забути все – забути цих людей! Батькiв! що наче ворiженьки злiї Позбиткувалися над волею Марiї, Життя перевернули в темну нiч... Я їм дочка, але не їхня рiч, Що захотять - у красний кут поставлять, а нi - то як непотрiб, кинуть в пiч! Московський, бачте, князь У невістки мене обрав! І що ж?... Хто дав їй право, хай вона i мати, Моїм життям так легковажно гендлювати? Iван їм не вгодив – чи вiн у них що крав? Та ж як заведено в людей – сватiв заслав... I, як на те пiшло, то Йван просив руки Не батька й матерi, а їхньої дочки, Чому ж тодi моя побожна мати Мене у сiни виставила з хати І згордувала навiть запитати, Чи хочу я за Гетьмана iти?.. Чи ж знав Iван, що може покохати Ту, що приймав iз Купелю Святого. Це так судилося, i не вкрунеш од того. (О Господи, непослух мiй прости!) З Iваном бути - присягала Богом I буду з ним, або умру без нього. ...Нехай вже лiпше мати прокляне, Чим ти зречешся, Господи, мене... Ти бачиш Сам - я змушена тiкати До того, хто для мене батько й мати. Пiду вiдсiль, не вернуся до хати, Де пахне порохом. I прахом! Де тiнi шамкають солому. З безоднi горя, з прiрви страху - Пiду iз дому... Де образи`, як лицемiри, З мойого серця смокчуть втому. В пречистий свiт моєї вiри - Пiду iз дому. Одчиню дверi - і по тому. Пiду. Залишу все, як є... Втечу з чужого мого дому У серце любляче твоє! (Марiя бере опинальну хустку, непомiтно виходить з хати. А там через двiр до саду, щоб до дороги... У саду пiзня осiнь.)