Він вдивився пильніше і побачив перед собою чоловіка років тридцяти, вже трохи огрядного, у білій сорочці і темних брюках, Кругленьке його обличчя рясніло краплями поту. Він вочевидь щось хотів сказати, та не міг, бо був украй захеканий і і заляканий. Треба було дати йому хоч якийсь час прийти до тями. Тому хлопець ні про що не розпитуючи став, очікуючи миті , коли огрядний чоловік опанує себе. Скільки протривало так, він не відчув, та ось нарешті дихання у огрядного стало більш рівним і вже можна було розрізняти з його вигуків не тільки окремі слова, але й зрозуміти, про що той хотів його повідомити: . - Скоріше! Вони схопили її. Вже мабуть пізно. Та все ж спробуйте. Може ще вдасться її врятувати.. А як спізнетесь, вб’ють . Я чув. Хлопець все миттєво зрозумів і наказав різко, як у спортзалі на розминці: - Давай показуй куди. Та скоріш. І вони побігли. Спочатку по асфальтовій доріжці. Потім звернули убік і побігли навпростець, поки не дісталися великої галявини. Чоловік зупинився і знову ухопився за бік:. - Ой! Не можу! Ой, важко! Але у таку він не міг бути до нього поблажливим, а тому загарчав, як справжній хижий звір: _ Ану, показуй! Що став? Сам же казав, що пізно буде... Чоловік із острахом подивився на нього, потім відірвав руку від правого боку і вказав нею: - Ось там! Я бачу. Там вони... і вона теж. Здається, ще жива. Хлопець вдивився у темряву і розрізнив нарешті. Ось чоловік. Мабуть на стрьомі стоїть. А лівіше на землі другий сидить, ніби відпочиває. А далі, щось поки не зрозуміле. Ну, ось нарешті рогледів. Чоловік зверху на комусь... Та не на комусь, а на жінці. А ще один ...тримає жінку за голову. Все ясно. Гвалтують. Треба поспішати. Вони у такому стані, що нічого і не помітять. Тільки все тихо треба і на швидкості. А розпочати варто з того, що відпочиває. Два-три удари у нирки і у голову. Буде цілком достатньо. Та тепер треба відволікти того, що на стрьомі. Ось для цього і підійде чоловік, що првів його сюди. - Гей, ти! Звернувся він до все ще важко дихаючого огрядного чоловіка.: - Я спочатку сидячого вирублю, а ти у цей час відволіки того, що стоїть. Зрозумів? А далі вже до інших дістанемось і жінку твою врятуємо. Згода? Та чоловік, замість того, що погодитись, відсахнувся і зашепотів хрипко: - Я не можу... я битися зовсім не вмію. Я тут почекаю... Кров кинулася хлопцеві у голову. Та все ж втримався. Не до того тепер, і тільки просичав крізь міцно стиснуті зуби: - Ну і падлюка ти! А далі все за планом. Підповз тихенько. Підвівсь на ноги і враз ззаду під лівий бік під нирки. Той, що сидів, похитнувся і відразу отримав потужний удар носком черевика у праву скроню. Ще два стрибка і ще два удари, один у підборіддя а останній у пах. З цим покінчено і надовго. Та вже той, що на стрьомі підбіг і вигнувся, мов той кіт, а у правиці виблиснуло при місячному сяйві лезо ножа. Добре, що ті, біля жінки, ще не прийшли до тями. А, як так, треба цього із ножем вирубати і якнайшвидше, бо як запізнюся усьому кінець. А той із ножем вже напружився. Ще мить і кинеться. Та не встиг, бо хлопець миттєво .впавши, перекотився через спину, т зачепившись за при цьому за щось гостре, відчув різкий біль, та не звернувши увагу, перекотився ще раз і лише тоді підхопився на ноги. А далі усе на автоматі. Мах правою ногою угору і потужний удар носком черевика у підборіддя надійно вирубив злочинця. Тепер, фінку до кишені на всяк випадок і мерщій до тих, що гвалтують. Занурені до своїх ганебних пристрастей вони, на його щастя, не помітили усього, що так блискавично сталося їз їхніми поплічниками А тепер уперед і про зайве не думати. Та все ж потрібна обережність, щоб у вирі боротьби не зачепити хоч мимохідь і так вже нещасну згвалтовану жінку. Тому, перш ніж кинутися, він напочатку добре роздивився, хто і де знаходиться. Почнемо із того, що сидячи тримає жінку. за голову. Щоб зручніше було, треба взяти трохи правіше. Ось так А тепер підвівся. І із замахом носком у підборіддя. Вирубивсь, але так і залишився сидіти обхопивши голову жінки обома руками. Дивно. Навіть не хилиться. А чому? Та тому що що на його пальці накручено довге волосся жінки, а пальці у мерзотника свело корчею. А як так, з цим можна і почекати. Тепер головне упоратись із тим, хто зараз на жінці. Ще мить і він відірветься від неї. Не можна йому такого дозволити. Але бити безглуздо. Треба заломити. Він обхопив збоку шию мерзотника і різко рванув на себе. Щось у шиї луснуло і тіло гвалтівника обм’якло. Мабуть переборщив трохи. Та нічого таким корисно. А тепер звільнити волосся жінки від пальців другого мерзотника. Це вдалося, але не відразу пальці у корчі були, мов з заліза. Та нарешті все ж вдалося. І голова жінки отримала свободу. Вона трохи підвела голову на напруженій шиї, і пильно вдивляючись йому в обличчя, запитала хрипко:. . . - Ви хто? Він знітився. Бо такого запитання не очикував. Всі слова висковзнули із голови. Та все ж, напруживши мозок, видавив із себе:: - Хто - це не має значення. А ви краще скажіть, із вами все у порядку, ви здатні підвестися? Замість відповіді жінка ухопила його за руку, трохи підвелась і вигукнула: - Так, так, здатна. Тільки допоможіть мені. Він обережно обхопив жінку за стан, вона обхопила його за шию, і не минуло кількох миттєй, як вони удвох підвелись. Із одягу на ній і залишилася тільки що роздерта блузка із відірваними гудзиками, а ліфчика не було зовсім. Повні білі груди вільно коливалися у світлі місячного сяйва, і йому раптом стало соромно дивитись на них. Вона помітила і запитала:: - А ти що і справді не бачив тіла жінки таким, яким воно є насправді?. . Він засоромився ще більше і, відвернувши обличчя промурмотів: - Та яка вам справа до цього? Ви врятовані і це головне.. Вона хитнула закуйовдженою головою і раптом зовсім неочикувано за таких обставин посміхнулась: - А ти ще і зовсім молоденький і вже такий лицар...Молодець! А тепер допоможи відшукати мені джинси. Вони повинні бути десь тут. Мерзотники зтягли їх з мене та так і залишили, бо поспішали. А трусики і шукати не варто, бо вони їх просто роздерли на шматки. Ох, і темно! Як же тут щось розгледіти? Та ні, ні! Вже і сама джинси бачу. Дай я потримаюся трішечки за тебе і вдягнусь, бо надто вже прохолодно, щоб бути настільки роздягнутою. Так, тепер, хоч трохи схожою на людину стала. А як же тепер із цими мерзотниками бути? Не залишити ж їх тут на самоті поки до тями не прйдуть, і мов пацюки розповзуться? Цього б мені дуже не хотілось. Але як їх втримати? - Та це не складно, - відповів хлопець. Тільки треба якомога міцніше позв’язувати мерзотників і до міліції. Але на заваді ось яка дрібниця. Я цього зробити не можу, досвіду бракує. А хто ж тоді? - Та я! – вигукнула жінка, - в мене ж татусь яхтсмен, а тому ще змалку вивчила усі морські вузли. Тільки ось чим їх зв’язувати? На мені лише пояс на джинсах та ремінець від сумочці. Цього замало. Та для початку досить. Даввй почнемо ось з цього. Він у них за головного, я йому першому дісталася. Таке оминути неможливо. Підійми його трохи.
| 
у Вас 
0
