Там, де вже прозора вічність, Знай, з прапорами любові Стоять втомлені герої. Нині в них молитва - зброя. Молять Бога в рідній мові За усі роки трагічні. Нема орденів з тризубом. На гробах хрестів немає. Грудь їх кулями прошита. Їхнє тіло кров’ю мите Десь у лісі спочиває Під старим гіллястим дубом. І нам годиться там бути, Де кружляє душа й слава, Щоб дати належну шану. Бог захоче, вони стануть, Щоб захищати державу Від нових, глянь, баламутів... 03.07.2013р.
Не можна забувати героїв, і дати їм шану-це святе.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
