Для тебе я збудую цілий світ і буде місто назване тобою. Там вечері засвітять ліхтарі і подумки згадають нас з тобою. Великий міст збудую я сама ну,а під ним течуть нездійсненні надії. Два береги побачиш в світі там покриті мріями моїми. Для тебе намалюю сад і фарби ці тобі я подарую. Це листя жовте під ногами ,що шумить,колись згадає нас з тобою. Я лавочку поставлю у саду ,де старість буде зустрічати внуки і дощ розмиє в пам*яті сліди і тільки спогад буде десь блукати. Для тебе я фортецю побудую і муром цих років огорну місто, де жили з тобою. А на вершині в цій горі зберу приховані надії ,розв*яжу і нехай летять неначе гуси у далекий вирій. Ця наша ніч огорне місто і цей світ,і тихий спокій,що тобі дарую. І знаєш ти і знаю я ,що сонця світло не піймати нам ніколи…
дуже дякую за відгук...я тут новий користувач тому тільки що розібралась з шрифтом..уже виправилася ..збільшила і читати краще...:))))
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Хороший вірш, але не все в цьому світі, думаю, робиться по волі Божій. На жаль.