Прошу вірш не коментувати Вечірня вулиця,а дощ торкається лиця, дерева журяться, і в холоді душа уся.
На зустріч людоньки- ідуть собі в життя, свої всі думоньки, вже назбирали у літа.
І що поробиш, бо кожен сам собі мудрець, та правду губиш- серед чужих сердець.
А людський говір, в стрАстях своїх тепер звучить, і в кожного свій намір, бо серце за своє болить.
Де грань стирається? Де зло, а де добро стоїть? Бруд розливається, і воду чисту всю бруднить. | 
у Вас 
1
