Панна Осінь ошатна ясною погодою Від краси захмеліла стоїть у гаю, Неземною, святою проміниться вродою І бентежить чуттями всю душу мою.
Різнобарв'ям дивним все навкруг вкриває, Золотавим листям трави застеля... Голос твій жаданий з вітром долітає -- І від того крутиться земля.
Потаємні струни торкне неба просінь -- Й музика чарівна душу окриля. І від того, що нас поєднала Осінь, Гімн співає Всесвіту земля.
* * *
Мов в човні, місяць зорі колише, Манить чарами літня ніч... В плині літ ті стежки мене кличуть, Де з тобою ми віч-на-віч.
Картини тих часів завжди зі мною, Блукають по шляхах мого життя, Відлунюють в душі моїй струною Днів неповторних дивні відчуття--
І вже в палахкотінні барвоцвіту Ти посміхнувся загадково знов. З цих місць колись назустріч сонцю й літу Двох повела замріяна любов.
* * * Панує осінь -- диво золоте-- І від краси душа аж пломеніє! Мелодія про вічне і святе, Про трепетне, бентежне і мінливе Чарівним повівом нестримним Освітлює закоханим серця, Дарує переливи почуттів глибинних, Яким в цім світі жити без кінця.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
:hands:
