Ср, 06.11.2024, 10:37
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3384]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Свій День народження ...
Всего ответов: 464

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Я ще хочу, синок, разом з Вами пожити... / Вічній пам’яті матусі моєї, Гордієнко-Дебелої Анастасії Андріївни./


                Я в дитинство своє, як в хатинне вікно, через шпарку знадвору дивлюся. І малого себе, всього в ціпках, як мак, бачу, поруч у хаті – матуся. Сліпо блима вогонь у чаднім каганці, мама жовті, як віск від заграви масної, як стеблинка, тонкі, у куточку стоять, уникають прямої розмови... "Мамо, чув я не раз вже давно, ще з тих пір, як у нас радіола, хтось ворожий казав, що колись лютував голод той, що був пошестю, мором. Я уже піонер, я великий у Вас, в господарстві надійна опора, то скажіть, тільки правду, чи був в Україні тоді отой голод?...” Мама білі, як смерть, руки й ноги тремтять, щось у грудях надсадно загуло, відвернулися вбік: "Прости, Боже, й спаси, - Ні, не було... не було... не було...” 

             Пролетіли роки, як у небі хмарки, Підростав і міцнів я нівроку, тільки мама що рік, то слабіші були, Завдавали хвороби мороки. В сімдесят п’ятім гіркім,осоружнім, страшнім остаточно її доконали і в буянні весни, у цвітінні садів мами раптом зненацька не стало... Муки люті в собі Ви терпіти змогли, що недуга смертельна, мабуть таки знали... Не забуду той жах, як в палату зайшов, - Ви ж косами у шибку в знесиллі вмерзали... Запалала земля, зойком вирвався крик: "Як таке допустити посміли!!!” Але погляд спинив: "Не кричи, я міцна, я, синок, не таке ще терпіла...” 

                А по радіо грім маршів, віршів, пісень, лиш про совість і честь скрізь і завжди співали, і в лікарнях тоді все безплатним було, й в комунізм твердо курс ми тримали...

               Пам’ятаю, як Вас безоглядно любив, закидав Вас палкими листами і вже вдома якось, на спочинку в саду Ви мені незабутнє сказали: "Я, синочку, тебе свято й ніжно люблю, передать як, не можу вустами, я від сестер й братів хліб і сіль тільки жду, а від тебе я сита словами...” І враз зблідли й убік погляд знов відвели, щось знайоме мені нагадавши, / В замішанні закляк /, як стояли Вони, до грудей руку в зморшках приклавши. І зненацька, як зойк, наче вітер подув, ледь розкритими з болю губами, Ви промовили: "Був... проклятущий він був... та  мовчи, я ще хочу, синочку, пожить разом з Вами...”                                                                                      Я про все знав давно, про розмову забув, та хіба тільки цим можна в юності снити... Й скільки літ вже пройшло, та чомусь знов і знов виринає оте: "Я ще хочу, синок,  разом з Вами пожити...”


Додав: leoniddebelyy (25.10.2013) | Автор: © Дебелий Леонід Семенович
 
Розміщено на сторінці: Проза, Дебелий Леонід

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1812 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): Голодомор, геноцид

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
avatar
1 natalka7474 • 17:00, 26.10.2013 [Лінк на твір]
Болючий твір пане Леоніде, наповнений любов"ю до матері і з чітким визнанням того, що їй прийшлося в житті пережити й перенести. Благословенна ваша синівська любов! up 55555
avatar
Щиро дякую, пані Наталю, за теплі слова! respect
avatar
3 Asedo1949 • 23:00, 26.10.2013 [Лінк на твір]
Чується,  що   твір   писаний   серцем,  тому   випромінює  снопи  синівської   любові. Сподобалось! З  повагою.
avatar
Дякую за візит і увагу!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz