Коли ми торкнулися до Раю...

УЯви мало і твоїх обійм,

Щоб охопити ту шалену силу,

З якою тебе хоче мозок мій,

Наскільки я кохаю тебе, мила…

Ти заперечиш, може й промовчиш,

Всі недомовки кинеш в ридикюлі,

А я кричатиму вночі посеред тиш,

Щоб знов колись прийняти твої кулі…

Я цілуватиму і далі крадькома, -

Каміння точать краплі невагомі,

Без тебе, сонечко, мене уже нема,

Моє життя без тебе тільки гомін…

Перетерплю, колінами пройду

Хоч у тар-тар, шукатиму паролі,

Щоб відвернути будь-яку біду,

Прожити щоб усі для тебе ролі…

Нажаль нема мостів для вороття,

Мої огріхи ти не раз терпіла,

Я вимолю із часом каяття,

Та не гони кохання з мого тіла…

Не будь байдужою, - кричи і ненавидь,

Твій гнів закохано приймаю,

Ти тільки не викреслюй з серця мить,

КолИ ми доторкнулися до Раю…