УЯви мало і твоїх обійм,
Щоб охопити ту шалену силу,
З якою тебе хоче мозок мій,
Наскільки я кохаю тебе, мила…
Ти заперечиш, може й промовчиш,
Всі недомовки кинеш в ридикюлі,
А я кричатиму вночі посеред тиш,
Щоб знов колись прийняти твої кулі…
Я цілуватиму і далі крадькома, -
Каміння точать краплі невагомі,
Без тебе, сонечко, мене уже нема,
Моє життя без тебе тільки гомін…
Перетерплю, колінами пройду
Хоч у тар-тар, шукатиму паролі,
Щоб відвернути будь-яку біду,
Прожити щоб усі для тебе ролі…
Нажаль нема мостів для вороття,
Мої огріхи ти не раз терпіла,
Я вимолю із часом каяття,
Та не гони кохання з мого тіла…
Не будь байдужою, - кричи і ненавидь,
Твій гнів закохано приймаю,
Ти тільки не викреслюй з серця мить,
КолИ ми доторкнулися до Раю…
| 
у Вас 
0
