Як тепло – сонце
у зеніті.
Вже дозрівають
перші вишні.
І трави шовкові
розлиті,
Й цвітуть у лузі квіти
пишні.
І хмара – біла
порцеляна.
І роси зранку –
мов перлини.
І тане в роті
незрівняна,
Із дивним
присмаком, малина.
Веде до річки
тепла стежка.
І порох гріє босу
ногу.
І павутиння, мов
мережка,
В кущах ускладнює
дорогу.
І череда побіля
броду.
І очерет біля
каміння.
І вітер морщить
тиху воду.
Й комах докучливе
бриніння…
Такий собі
бузковий рай,
Де лине пісня
солов’їна,
Там де шумить
зелений гай,
Де рідна ненька –
Україна…
| 
у Вас 
0
