***
Страх по спині липкою вологою пекучою тіні-в очах Відголоссями срібними переливами і перлинами сяє голос кличе, кличе зачарований і залюблений де серце відчуєш-там буду я Замком тортур, коридорами темними плямами бурими місяцем кожен крок і там, де ступила-цвітуть білосніжні троянди На сходах п янкий аромат твого тіла... Жива? ...серце стало Така ж бліда, як місяць Крижина посеред залу Віддалася мечам тоді пристрастно Востаннє і... вперше у сріблястім плащі мерзлоти скрипка і голос плетуть мереживо болем холоднечі пекучої зорепадом ні йти... ні зостатись...
Додав: sashko (20.02.2014)
| Автор: © Сашко Винниченко
Розміщено на сторінці : Жінка - ...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1589 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА